Юлія Баткіліна's Blog, page 18

Поки всі накривають пишні свої столи

Поки всі накривають пишні свої столи,
Поки свято, неначе птах, вислиза з долонь,
Він лягає собі на пагорбі долілиць,
І обходять його – босоніж і посолонь

Всі минулі, усі загиблі, вина і гнів,
Всі, що вийшли на вічні лови до сірих хмар.
І вона, що завжди ховається в глибині,
У яку зазирнув би сам, тільки сил нема.
Нахиляється і шепоче: «Яким ти став!»
І торкається білих шрамів його старих.
І цілує, немов коханка, його вуста,
І цілунок її отруєний і горить.
Вірно кажуть, побратись бідному – ніч...

Плетиво: уже в книгарнях

Рівно рік тому мені в приват написала неймовірна поетеса і цікава та легка на підйом людина Марія Микицей. Ми подружилися, породили кілька віршованих діалогів, і весь цей час писали книгу “Плетиво“, складали з написано єдиний малюнок. Цей проект народився на уламках іншого проекту, але він нам навіть дорожчий, бо – наш. Дуже символічно, що це сталось саме сьогодні.

Літо експериментів почалося! Нарешті ми з Марія Микицей та Svitlana Chebanova, яка проілюструвала нашу електронну збірку, радо пр...

Кольорове коло

“Кольорове коло” – перфоманс про те, як вірші викликають емоції і як читачі мимоволі віддають їх поетам назад. В наш час тотального спілкування в коментах це дуже життєво :) Місце подій – Літературний музей в Харкові, час – день музеїв. Мабуть, спостережливі помітили, що у нас була того дня ще одна програма, отже це виявилось нелегко.

Але – дивіться самі.

Ідея – Марко Терен. Вірші читають – Анна Кисельова, Юлія Баткіліна, Світанка Загреба, Марко Терен. Також використано вірші Катерини Єгоренк...

Цілую, пиши

В рамках Дня музеїв у Інформаційно-виставковому центрі “Бузок” пройшла літературна вистава “Цілую, пиши”. Історія про листи і фото зі старих альбомів, про минуле, що проступає на поверхні теперішнього, як старі фрески, як візерунок деревини крізь товстий шар лаку…
Тут ви можете подивитись запис вистави, знятий і змонтований Юрієм Рассохою, студентом Кіношколи Акцентру.
Фото – Віталій Сидоренко.

Всі скарби

Всі скарби достойні того, щоб одного разу знайтись,
Всі травневі багаття достойні того, щоб жарко палати.
Хто про це пам’ятає – могутній. Наприклад, як ти,

Якщо ти не боїшся іти, не чекаєш відплати.
Доплелися закляття, і попіл потроху остиг.
Всі скарби достойні того, щоб одного разу знайтись.
Настає до світання пора, коли сон, мов каміння, важкий.
Не хили голови чи схились на траву, чи як хочеш…
А туман крижаний, а примари шепочуть: «Покинь
Всі надії, всі сни, все своє доцвітання пророче».
На...

Бачиш, ніч весняна

Бачиш, ніч весняна нашорошує лисячі вуха.
На сторожких стежках її тихо, оглушливо тихо.
Не злякай її, ніжну, хай буде ні звуку, ні руху,
Хай у тиші правічній магічний збирається вихор.

Дозріває, мов яблуко, злим наливається соком,
Щоб і нас захопити, як час урожаю настане..
Як це – бути безсмертним, як – бути міцним і високим,
І співати пісні нелюдські, гіркувато-гортанні?
Як то світ потойбічний вливається в білі зап’ястки?
Попроси в мене ласки, відьомської хижої ласки…
Я посіяла пристрасті ц...

Трохи туману

Ти холодним стаєш, наче пустка, де торф і глід,
По якій допотопний бігає паротяг.
Попроси допомоги у відьми із темних боліт,
Та болотяне буде потім твоє життя.

Трохи сильної трути – на вістря твоїй стрілі,
Трохи меду п’янкого для тих, хто іде в імлі,
Де загибель стає єдиною із звитяг.
Тебе точить цей світ, наче вітер – скелястий кряж,
Завмирає в тобі тепло і бажання всі.
Відьма варить таємне зілля своє. Приляж,
Відчувай себе, наче пагорб, який осів,
Під яким золоті скарби залягають – таж
Він...

Вечеря

моторошна замальовка

Коли вони уже випили другу, а кіт, якого звали просто Кіт, схопив зі столу шмат ковбаси і звично утік під довгасту шафку для тарілок і каструль, у дворі знов почалося.
Сусід з першого поверху особливо гидотно і голосно заволав: “Курвааа!”
Жінчий вереск, ридання, звуки посуду, що розбивався – все це вони чули мало не щовечора. Обоє – господар і його гість – знали, що згодом в тій же квартирі завиє собака, і від того виття, хоча Граф крихітний і з малесенькою пащею, в жилах...

І всі інші

Так славлять: «Герою, вже слова цього не встидайся.
Тобі ж бо іти на двобій із драконом в печеру.
І хтозна, які тобі доля там викине дайси».
Ми машемо квітами, тепло нам і не пече нам.

Так мовлять: «Герою, прославиш свій рід і корону,
І місто принишкле, і вулиць його плутанину,
І села рум’яні і віддані – і безборонні..»
І дивимось ми, наче він уже справді загинув.
І плаче вона, і плаче, і сльози її – перлини, неначе уже загинув, навіки пішов неначе. А в нього спина – сутула, і руки брудні і с...

Плетиво: незабаром

Ну що, уже можна! В роботу до верстальника пішла найнезвичайніша книга мого життя, четверта на моєму рахунку і дуже знакова.
Це перша моя книга цілком українською.
Це перша моя і мого співавтора книга, яка не планується поки що в паперовому варіанті – зовсім.

Це перша в моєму житті книга, написана так.
Вона створена дуетом з людиною, яку я ще ніколи не бачила офлайн, тільки через веб-камеру. І проілюстрована людиною, яка живе далеко, і з якою я мрію ще побачитись знову.
Наша з Марєю Микицей...