Юлія Баткіліна's Blog, page 15

Вирушаю до Франківська

Вирушаю до Франківська. Долучайтесь до нашого з Марією Микицей літературного…думаю, це можна назвати літературним вечором вдень.

Розповімо про “Плетиво“, поговоримо. Нарешті у мене є шанс побачити Івано-Франківськ довше, ніж на годинку. Сподіваюсь закохатися в нього.

Сім темних ночей у осені

Мене розчиняє подих правічних зим.
Я хочу у цьому вітрі плисти й мовчати.
Туди, де тепер надвечір живі дівчата
примарним коханцям викотять гарбузи.

Де пальці туману тягнуться із низин
і кидають нас на первісні терези.
Ми думаємо, кінець, але це – початок.

Мене розплавляють вічні оці вогні,
в гарячій живій воді, у старому тиглі.
У смерті в саду життя молоді і стиглі,
і хто не зайде – палає і ціпеніє.

Сім темних ночей у осені, сім вогнів.
Засну – і зима настане в моєму сні.

Networчій день народження

Networчім виповнюється рік. З цього приводу ми збираємось читати і слухати інших, цікавих, талановитих, тих, кого любимо. Якщо ви в Харкові, приходьте в сутра-бар Kamalaya.

 

Зимно

Зимно тобі, бо надходять і ніч, і зима,
зимно мені, бо у попелі іскри нема,
зимно, бо як нас з тобою за вітром полоще –
так не було ще.

Кожен порив налітає і щось та краде…
Місто, як ти, вузьколице, сердите, руде.
Кожен провулок у ньому — сторожке чекання,
це не востаннє.

Сонце іржею фарбує холодні дахи.
Вечір мій хижий і вітер зі сходу лихий…

Канал Telegram

День Захисника

До темних доріг, де дай боже колеса й ноги,

В міста фронтові, де найменше вікно не світиться,

Приходь, не барися, скаженого неба віснице,

Обраниця тиші і перемоги.

Зігрій їх, даруй надію, тютюн і печиво,

І трохи чогось іще, щоб стояли й дихали

Під небом низьким сталевої злої віхоли,

Яке наляга на плечі їм.

Підступає зима, ні за кого ніхто не просить.

В них і болю по самі вінця, і гніву досить.

Станься з ними, як все, що вартує на цій землі –

без єдиного слова,

без слів,

розумієш?

Узагалі…

Мал...

Осінні нетворчі читання

Осінь – час довгих вечорів і ще довших казок. Час, коли хочеться читати і перечитувати улюблені вірші за чашкою какао. Якщо какао надто банально, то я не знаю, що вам запропонувати – ройбуш? пиво? глінтвейн? Все буде теплим, густим, можливо, всіма уже сто разів питим – але від того не гіршим. Ну, а ми з Networчі’ми збираємось влаштувати читання у книгарні Vivat 11 жовтня. Трохи тепла і романтики, приємний вечір буднього дня.

Що? Де? Коли? Осінні нетворчі читання на вулиці Квітки-Основ’яненка...

Осіннє відеоплетиво

Фактично рік тому ми з поеткою Марією Микицей написали перше плетиво, яке дало початок поетичній книзі. А тепер маг і чаклун Ігор Присіяжнюк створив із наших віршів, начитаних на ТРК “Карпати” Наталією Асатурян і Галиною Держипільською, отаке поетичне відео. Люблю відеопоезію і осінь, осінь і відеопоезію.

Пісня холодному небу

Карбується над скрижанілим містом.
Рунічний знак сталевих вечорів.
Іржа і кров, і золото, і зелень.

Моя душа тепер – гірчичне зерня,
Мій світ старий зайнявся і згорів.
Нова планета хижа і плямиста,
Неначе рись чумацького шляху.
І все втрачає значення і колір,
Та знову їх набуде до весни.
Хвилини, наче ноти, потягни,
Як ті журливі довгі колискові,
І жодної секунди – не рахуй.

вірші про осінь завжди роблять нас трохи сумними

Амулет

Плети мене з полотна, із волових жил,
З фарбованих ікол, бусин, з лози, верби.
Співай мені і вузли у мені в’яжи,
На все, що колись бажав, і колись любив.

Бурхливі річки у нас, та хисткі мости,
У темному лісі чатує на нас біда…
Гірким калиновим соком мене масти,
Мені ароматне вогнище розкладай.
Часи пролетять, залізо візьме іржа,
Фортеці розмиє сіра брудна вода,
Постануть кордони зовсім нових держав,
призначать нові податки нові владарі.
Течуть каламутні ріки в гіркі моря,
Якщо ти захочеш – те...

Кленового князівства знамено

Кленового князівства знамено,
сполоханих герольдів чорноперих,
нічого більше – ліс, підмитий берег…
Це сталося не так уже й давно,

та пам’ять врятували до америк,
лишилися жахіття і химери.
Загинуть справжні. Лишаться казки.
Пожовклі документи і світлини.
І хтось самотній, наче вже із глини,
Поговорити хочеться – а з ким?
З таким, як ти, повільним і крихким,
Бо молоді безжальні і хапливі.
Тобі важлива форма і луска,
Не те, що їхні жили обпіка.
Бо дим гіркий, отруєне вино.
Це сталося не так уж...