Юлія Баткіліна's Blog, page 10

Літеранок №4: книги для Південного посту

Літеранок №4

Письменниця Yulia Batkilina — про все, що написано літерами. Випуск "Літеранку" про книги для "Південного посту" і про те, як іноді варто поділитись не першочерговим, але важливим.

Опубліковано UA: Харків Пʼятниця, 15 лютого 2019 р.

Червоне і чорне

Твоє серце, смерте, з оксамиту,
Твої руки ніжні і гарячі.
Хто зустрів тебе – уже не плаче,
Всі вони пішли, але не втрачені.
Слід не змито.

То на честь твою живі співають
Пісню давню, тиху і уперту.
Всі бояться і бажають смерти,
Тягнуть краплі, миті, кілометри,
До
Живають.
Бачу наяву я, смерте, смерте,
Як сідаєш ти в саду жасмину
І приймаєш ненависть, як смирну,
І приймаєш кров мою, як мито,
Як не вмерти?
Бачу наяву твій довгий танець,
як ти тчеш полегшення і згубу,
кров така червона на снігу,...

Літеранок №3: казки Юлії Ілюхи

ЛітеРанок №3

ЛітеРанок на UA: Харків! Письменниця Yulia Batkilina – про все, що написано літерами. У третій серії: казки харків'янки Юлії Ілюхи, троє дуже авторитетних читачів і Далекий ліс.

Опубліковано UA: Харків Вівторок, 22 січня 2019 р.

Мій сон торкається дна

Мій сон торкається дна, відчуває холодний мул,
А у ньому – уламки мушель, чиїсь кістки.
Все на світі згасає взимку, і ось чому
Пропливає повільне сонце по дну ріки.
Зігріває холодні мулисті береги,
Відбивається у зіницях придонних риб,
Раз на рік зазирає вглиб
На політ стріли,
І здається, що згасне сонце і там загине.
Вони торкаються дна – щире золото й страж його.
Відчуваючи пріле листя і сон лілей.
Все на світі весну чекає, тому вогонь,
Не згасає, хоча і жевріє він ледь-ледь.
То плекай цю м...

Літеранок №2: настільна гра про будинок “Слово”

«Літеранок»: настільна гра про будинок «Слово»

Письменниця Юлія Баткіліна (Yulia Batkilina) – про все, що написано літерами. Друга серія – про молодь у Харківський ЛітМузей, сексота серед богеми і просту настільну гру на складну тему.

Опубліковано UA: Харків Пʼятниця, 18 січня 2019 р.

Самотність

Випльовує злобно: “Та біс із тією міццю.
В моїй душі не лишилось живого місця,
та тіло моє шматував, як скажений міксер,
цей рік – як і той рік – такий багатий на втрати”

І шкіриться люто: “веду трансляцію з пекла.
Дарма сподівались, ніяк вам мене не спекатись,
сьогодні я вмер і дізнався, як зватимуть первістка.
І народився, бо ще не час помирати”

Чи стиха проказує: “Що це, для чого, господи?
У смерті спокійні очі, серпи нагострені,
навіщо мені слова, для якого госпелу,
якщо тебе, боже, нема,...

“Пластилін”: читацькі враження

Роман Ірини Баковецької “Пластилін” – класичний детектив. У ній є все, чого вимагає жанр. Вбивство, підозрювані, переплетення долі, слідчі, невгамовний журналіст і несподіваний фінал. Отже, якщо ви любитель детективів, придивіться до книги.

***

Одного дня молодий рівненський журналіст прокидається в кімнаті випадкової нічної подружки після бурхливої ночі разом. На ньому червоні кайданки і чийсь бюстгальтер – що ж, буває. Проте довго ніжитись не вийде, бо в місті сталось жорстоке убивство ціло...

Літеранок №1: гумор українською в соцмережах

Літеранок №1

"Літеранок" – прем'єра рубрики у Твоєму ранку. Письменниця Yulia Batkilina – про все, що написано літерами. За виключенням написів на парканах. Але це не точно :) Що почитати, куди сходити по літературні події, де знайти анекдот, щоби кинути в приват френду. Перша серія – саме про гумор українською, переважно про паблік "Гумор українською".

Опубліковано UA: Харків Четвер, 3 січня 2019 р.

Третє дощове літо

Кава була розчинна, жахливої якості – хоча Кай не знав нежахливої розчинної кави. Палички кориці, засушені апельсини на червоних шерстяних нитках, розписні чашки в червоногарячих драконах на зсиня-чорному тлі, білі серветки на чорних полірованих столах – і оце пійло. Під світильниками, схожими на скляні яйця, повні чи то місячного світла, чи то молочного коктейлю з ваніллю та мигдалевою крихтою. Втім цілком можливо, замість молока тут налили б білого пластику.

Побачення наосліп проходили у на...

На березі неба

Над нами пливе глибінь галактична. Спи.
Повільно сідає на землю космічний пил,
драглисто течуть блакитні пісні зірок,
в ефірі – класичний рок.

Ми молимось вітру, темряві і богам,
до нас промовляє світлий космічний газ,
реліктове випромінювання і шум,
а ми собі тут віршуємо.
Галактики в небі рублять міцний хардкор,
їх звуки важкі, розширення їх прискорене,
а ти тут собі лежи, і до денця – будь,
сузір’я малюють по небу,
по небу..
(с) Юлія Баткіліна
Фото Pexels