українська мова Quotes

“Історія культурних зв'язків між Україною і Росією - це історія великої і ще не закінченої війни. Як усяка війна, вона знає наступи і відступи, знає перекинчиків і полонених. Історію цієї війни треба вивчати."
Шевельов”
― Віра Агеєва, За лаштунками імперії

“Я давно перестав розуміти жінок та їхні потреби. Якщо надто наполегливий, вони вважають тебе занудою, а коли покидаєш ці спроби, називать слабаком”
― Іван Байдак

“Відваги повен, ти ніколи
Гіркій біді не улягав.
Та надто вільно мовиш ти,
За тебе душу нам проймає жах пекучий,
За долю журимось твою,—
Як через море страждань
В тиху пристань ти
Сам допливеш, непохильний бо волею Кроносів
Син, недіймане у нього серце.”
― Aeschylus, Античний театр: Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан, Менандр, Плавт. Трагедії і комедії

“Оцей бо злочин я тепер покутую,
В кайданах лютих просто неба висячи.”
― Aeschylus, Античний театр: Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан, Менандр, Плавт. Трагедії і комедії

“Як боляче, як важко де розказувать,
Та гірко ж і мовчати,—так і так болить”
― Aeschylus, Античний театр: Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан, Менандр, Плавт. Трагедії і комедії

“З заліза треба серце мати, з каменю,
З тобою щоб не мучитись
стражданнями
Твоїми, Прометею!”
― Aeschylus, Античний театр: Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан, Менандр, Плавт. Трагедії і комедії

“Свого нещастя на негідне рабство я Не проміняю,— це запам’ятай собі.”
― Aeschylus, Античний театр: Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан, Менандр, Плавт. Трагедії і комедії

“Нехай палючим кидає він полум’ям,
Завіє все снігами білоперими,
Громами хай загрожує підземними,—
Нічим мене сказати не присилує,
Кому його належить з трону скинути.”
― Aeschylus, Античний театр: Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан, Менандр, Плавт. Трагедії і комедії

“Мук зазнати ворогу від ворогів — Не ганьба.”
― Aeschylus, Античний театр: Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан, Менандр, Плавт. Трагедії і комедії

“Г е р м е с Мабуть у рабстві краще бути в скель оцих, Ніж Зевса-батька вісником довіреним?

П р о м е т е й Отак і треба зневажать зневажників”
― Aeschylus, Античний театр: Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан, Менандр, Плавт. Трагедії і комедії

“Якась безвихідь: не наважусь діяти,
але й на долю, склавши руки, страшно здатися”
― Aeschylus, Античний театр: Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан, Менандр, Плавт. Трагедії і комедії

“Коштовність обладунку не зляка мене.
Карбівка - не вбиває, не наносить ран.”
― Aeschylus, Античний театр: Есхіл, Софокл, Евріпід, Арістофан, Менандр, Плавт. Трагедії і комедії

“Перед реальною дійсністю моя химера відразу вилиняла, вицвіла, витрухла. Треба було аж сюди приїхати, треба було нарешті опинитися перед можливістю ствердити ілюзію свого мрійного "хочу", щоб одразу переконатися в штучній вигаданості бажання, породженого літньою нудьгою і дозвіллям.”
― Домонтович

“Ніч ласкаво приймала його в свої широкі обійми й любовно посміхалась йому зорями. Він сідав десь на горбику й виймав з-за пазухи якусь паличку, яку довго й ніжно обтирав рукавом свитки. Потім приставляв її до рота, зітхав, і від палички в тужливу, ніжну ніч котились з хурчанням ще більш ніжні, більш тужливі згуки. Про що він грав, тужливий син степів і праці? Хіба він знав? Хіба те знав нічний вітрець, син неба і степів? Один з них грав, бо так було потрібно, а другий радісно підхоплював сі згуки, грався ними і котив до сумно схиленого жита... І жито журно слухало ті згуки, хиталось колосом і м'яко шепотіло з вітром, згуками і Василем.”
― Володимир Винниченко

“Де битва? Квапляться завзяті юнаки,
Шаблі готуючи, мушкети, тесаки...
За ними ревними умившися сльозами:
«З Наполеоном Бог - Наполеон із нами», -
Шепочуть сестри їх, брати і матері.”
― Адам Міцкевич, Пан Тадеуш

“Війська, що й не злічить веде Наполеон,
І слід змітаючи ворожих перепон, -
А ми б отут його зустріли хлібом-сіллю,
Московському рости не давши зіллю!”
― Адам Міцкевич, Пан Тадеуш

“Чудово! Сильний хист і олівець поправний!
Із панна міг би буть колись художник славний,
Якби не тут він брав сюжети для картин.
О римські небеса! Видовища руїн!
Тібура давнього класичні водоспади!
О Павзіліпо скель навалисті громади!
Там, Графе, край митців! А тут шукать, у нас
Прекрасних образів - лиш марнувати час!
Рисунок ваш візьму і в бюрко заховаю:
Малюнків гарних там чимало зберігаю".

І прославлять чужі краї пішли:
Блакитні небеса, рожеві хмари мли,
Шпилі високих гір та пальми вихваляли.
А з краю рідного, звичайно, кепкували.”
― Адам Міцкевич, Пан Тадеуш

“Сто краєвидів за коротку мить
У запалі
Намалювали хмари.
(1684)”
― Іван Бондаренко, Антологія японської поезії. Хайку XVII-XIX ст.

“Туман і мряка
Застять Фудзіяму,
А все одно — не відвести очей!
(1684)”
― Іван Бондаренко

“Ах, Окіме Із Афумі
Високі гори
Сховають завтра вранці Окіме,
І я її ніколи не побачу!

(імператор Кенсо)”
― Іван Бондаренко

“Якщо я так люблю
Вишневий цвіт,
Чому ж тоді,
Скажи мені, кохана,
Тебе раніше я не покохав!

(імператор Інґьо)”
― Іван Бондаренко

“Гірською річкою
Качатка -мандаринки,
Він і вона,
Милуючись, пливуть!
А хто у мене відібрав кохану?

(Нака-но Оое-но Одзі)”
― Іван Бондаренко

“Посланцями моїми будуть птиці,
Що в небесах мандрують —
Журавлів
Почувши голос,
Запитай про мене!

(принц Кару-но Міко)”
― Іван Бондаренко

“Циновка осокова шерхотіла,
Коли удвох
В тісному курені
Ми спали серед поля
В очеретах!

(Імператор Дзімму)”
― Іван Бондаренко

“Нудьга - то потвора з головою Горгони. Нудьга приносить з собою біль, викликає в людині химерні ілюзії, що досі спали, не прокидаючись, в невідомих і темних проваллях душі. Коли б рік або ж півроку назад мені хтось сказав, що я чинитиму те, що я роблю зараз, я знизав би плечима й засміявся у вічі: чого не вигадають люди!... Я не знав, що кожна людина, яка б твереза та позитивна вона не була, завжди здібна віддатись болісним тривогам потворних ілюзій і в самій цій мучительній тривозі вигаданих уявлень знайти для себе втіху.”
― Домонтович

“Найприкріше божеволіти, зберігаючи ясну свідомість свого божевілля. Кожну ілюзію отруєно свідомістю її ілюзоронсти. І водночас нема сили, нема волі скинути з себе потворні примари літньої душної кволої нудьги.”
― Домонтович

“Не було сенсу ховати цього солдата в холодній, темній землі, коли у нього була власна подушка з вишневого цвіту, з якої він міг дивитися на сакуру.”
― Asato Asato, 86--EIGHTY-SIX, Vol. 1

“Посміхнувшись, Рей підняв очі до зоряного неба. Воно виблискувало зоряним пилом і, здавалося, мало б шуміти, але те, що воно завжди було таким тихим, здавалося Лені страшенно моторошним. Між ними і цим мерехтливим блиском була безмежна, безмежно глибока порожнеча непроглядної темряви.”
― Asato Asato, 86--EIGHTY-SIX, Vol. 1

“— Вам не страшно?
— Нам страшно. Але якщо ми не будемо боротися, ми не зможемо вижити.”
― Asato Asato, 86--EIGHTY-SIX, Vol. 1

“Ти і решта суспільства однаково суворі до мене. Хоча б я повинен бути добрим до себе. Всі мають більше себе розпещувати. Якщо кожен невдаха, то ніхто не невдаха.”
― Wataru Watari, やはり俺の青春ラブコメはまちがっている。1