meowkotmarina > meowkotmarina's Quotes

“Цей наказ дуже чіткий. Занадто чіткий. Але ти не маєш права тривожитися й не маєш права боятися. Бо якщо дозволиш собі розкіш природного страху, він заразить усіх, хто має працювати з тобою.”
― Hemingway Ernest

“І Андрій квапився. Але не для наглядача квапився, а для свого симпатичного стража, що має ось вести його зараз уперше до чистилища, або, вірніше, - до першої сфери Дантового пекла, як той Вергілій свого Алігієрі. Тільки ж це зовсім манюсінькій Вергілій, та ще й геть-чисто змодернізований, - і такий же буде в нього й Алігієрі...”
― Іван Багряний, Сад Гетсиманський

“Навіть той камінь, порепаний і соннивий, що лежить між двома старими дубами при прикрім березі лісового Дінця, на котрім каменю подорожують дуже активні рудуваті мураші —і він подорожує.”
― Майк Йогансен, Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію. Як будується оповідання. Поезії

“Тепер у нас не середнєвіччя, щоб здоровий мужик міг мати за жінку якийсь привид, деякий фантом, таку собі альгебраїчну формулу замість справжньої живої баби. Такі фантоми замість жінок тепер задовольняють тільки інтеліґентську молодь, що боїться венеричної зарази і радше воліє мати діло з фантомами.”
― Майк Йогансен, Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію. Як будується оповідання. Поезії

“Don't talk like one of them. You're not! Even if you'd like to be. To them, you're just a freak, like me! They need you right now, but when they don't, they'll cast you out, like a leper! You see, their morals, their code, it's a bad joke. Dropped at the first sign of trouble. They're only as good as the world allows them to be. I'll show you. When the chips are down, these... these civilized people, they'll eat each other. See, I'm not a monster. I'm just ahead of the curve. -The Joker”
― Christoper Nolan

“Гармати не зупинити жодними угодами.”
― Ірина Грабовська, Остання обитель бунтарства

“Взагалі-то я пишу різну херню тільки вдень. Уночі я займаюся мистецтвом.”
― Ірина Грабовська, Остання обитель бунтарства

“У Берліні майже щойно впав мур, і вже заповідався мир, як невблаганний каток. У кожному місті, що було частиною цього одноманітного деіндустріалізованого світу, в кожному згаслому розореному селі діти, які не мали мрій, слухали цю групу з Сієтла — "Nirvana". Вони відпускали волосся та намагалися перетворити своє душевне сум’яття на гнів, а смуток — на децибели. Рай було втрачено назавжди, революції не буде, залишалося тільки шуміти. Антоні кивав головою в такт. Тут було тридцятеро таких, як він. Наприкінці пісні він здригнувся, а потім — усе, кінець. Можна йти додому.”
― Nicolas Mathieu, Ірина Славінська (translator), Тетяна Омельченко (illustrator)

“Як уходили назад до хати, то ціла хата заридала. Як би хмара плачу, що нависла над селом, прірвалася, як би горе людське дунайську загату розірвало — такий був плач.”
― Василь Стефаник, Камінний хрест. Новели

“Про антропофагів ширилися дивовижні перекази, плелися сюжети на кшталт того, що в цьому гуртку — як переповідав 1924 року в доповіді про творчість Рильського Віктор Петров, — "молоді гурмани" замовляють для своїх вечер котлети з людького м’яса. Зрозуміло, що автори макабричного свідчення неприховано цитують тут Шарля Бодлера, котрий пресерйозно радив скуштувати мозок маленької дитини, що нагадує, мовляв, смак горіхів. Для епатування традиційного смаку всі засоби вважалися добрими. А культ Шарля Бодлера антропофаги шанували свято.”
― Віра Агеєва, Марсіани на Хрещатику. Літературний Київ XX століття

“Український міщанський Київ дуже скептичний щодо перекинчиків, які пробують змінити тожсамість. Зрештою, ні російська мова, ні висока культура, яку нібито утвердили тут примандровані з півночі просвітники, Голохвостому й Проні Прокрпівні не даються: все зводиться до макаронічного суржика й модних романсів.”
― Віра Агеєва, Марсіани на Хрещатику. Літературний Київ XX століття

“Київська Александрія. ніколи не була симпатичною для півночі взагалі, а для мистецької Москви зокрема. Навіть досить культурний російський символізм в особах його найчильніших представників ставився (ще до 1917) до київських поетів (незалежно від мови, якою в Києві писали) досить неприхильно: Москва завжди дивилась на Київ "зизим оком".”
― Віра Агеєва, Марсіани на Хрещатику. Літературний Київ XX століття

“У цій долині люди стали багатими та збудували високі будинки, що в кожному селі, ніби насміхалися над сучасністю. Їхніх дітей пожирали вовки, війни, фабрики, тепер тут були Антоні зі Стеф, аби засвідчити всі збитки. Під їхньою шкірою — недоторканий трем. Так само, під поверхнею згаслого міста продовжувалася підпільна невидима історія, що вимагала обрати свій табір, зробити вибір, рухатися, вступити в битву.”
― Nicolas Mathieu, The Children Who Came After Them