“Київська Александрія. ніколи не була симпатичною для півночі взагалі, а для мистецької Москви зокрема. Навіть досить культурний російський символізм в особах його найчильніших представників ставився (ще до 1917) до київських поетів (незалежно від мови, якою в Києві писали) досить неприхильно: Москва завжди дивилась на Київ "зизим оком".”