The Wind in the Willows Quotes

“...але як описати холодними словами те, що не стільки розумієш, як відчуваєш серцем?

Розділ дев'ятий. Мандрівник – у кожному із нас”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“Буяло літо, шаленіючи густими барвами, воно було в самім розпалі, і, хоча зелень на полях бралася позолотою, хоча вже червоніла горобина, а ліси вкривалися латками невблаганної жовтизни, – світла, тепла, кольорів було не менше, ніж раніше, та й у повітрі ще ніщо не вказувало на похолодання, яке неминуче означає: рік іде на спад

Розділ дев'ятий. Мандрівник – у кожному із нас”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“Як дитина, яка щасливо заснула і материнських обіймах, а прокинулась сама-одна в незнайомому місці й починає нишпорити по кутках і шафах, бігає з кімнати до кімнати, відчуваючи, як у серці наростає безмовний розпач

Розділ сьомий. Дудар на досвітній зорі”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“Так стоять, прокидаючись від приємного сну, а коли намагаються його пригадати, то нічого не можуть вловити, крім невиразного відчуття прекрасного, так саме Прекрасного! А потім зникає і це відчуття, і мрійник приречено приймає важке та холодне пробудження з усіма його негараздами

Розділ сьомий. Дудар на досвітній зорі”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“Від берега до берега загату перегороджувала широка дамба, увінчана півколом із піни, яскравих блискіток та сяйливих зеленавих водоспадів. І тут і там тихе плесо збурювали невеличкі чорториї та доріжки шипучої піни і розлягався, поглинаючи всі інші звуки, гуркіт води. Посеред потоку, в миготливих обіймах загати, лежав невеличкий острівець, облямований густими заростями верболозу, сріблястої берези та вільхи

Розділ сьомий. Дудар на досвітній зорі”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“Сховавшись у прибрежних заростях, пронизливо виспівував свою пісню птах волове очко. Була десята вечора, та в небі понад горизонтом зоріла запізніла смуга дня. Жар спекотного післяполудня відступив, розчинився у дотиках прохолодних пальців куцої літньої ночі

Розділ сьомий. Дудар на досвітній зорі”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“...бо в житті бувають моменти...коли доводиться займатися речами не вельми приємними, байдуже, чого це коштує змученій душі! (Жабс)

Розділ шостий. Містер Жабс”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“Їх не цікавила минувшина – не до неї, коли весь час про щось клопочешся (Борсук)

Розділ четвертий. Містер Борсук”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“З полиць мисника, що стояв на протилежному боці, весело дивилися ряди чистісіньких тарілок, а на поперечинах висіли шинки, в'язки сушених трав, сітки з цибулею, кошики з яйцями. Кухня ця з однаковим успіхом могла би правити і за розважальну залу, де звитяжні лицарі святкують гучні перемоги, і за шинок, у якому піснями та веселощами святкують обжинки натружені жниварі, і за затишну кімнату, де збираються двійко-трійко невибагливих друзів, сідають, кому як краще, вмощуються зручніше, їдять, курять і гомонять задля власного задоволення

Розділ четвертий. Містер Борсук”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“Надворі завивав вітер, дощ молотив у двері, а напівсонні звірята поховавшись у своїх нірках, згадували чудові тихі ранки за годину до світанку, коли над річкою висіло щільне молочно-біле укривало. Вони пригадували перші сплески по воді, чиєсь тупотіння на березі, і променисте перетворення землі, повітря на води, коли з-за небокраю несподівано виринало сонце – і все сіре ставало золотим, а світ убирався в різноколірні шати. Вони пригадували п'янкі спекотні полуденки, коли все живе ховалося в зеленому підліску, а сонце сягало крізь нього тоненькими золотими списами та залишало на траві крихітні цятки; полуденне катання на човні та купання в річці, блукання закуреними луками та золотими нивами; і такі довгі та бажані прохолодні вечори, коли спліталися в клубок численні ниточки, коли зав'язувались нові знайомства, а день прийдешній обіцяв нові спокусливі пригоди

Розділ третій. Дикий праліс”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“Ось в уяві оживає розкішна панорама річкового берега, а та плавно перетікає в луки та рівнини — великі сцени, де відбувалися великі дійства. Першим виринуло фіолетове вербозілля, воно погойдувало листочками вигадливої форми, стоячи на краю дзеркального плеса, і звідти йому усміхалось його власне відображення. А от іван-чай показався – стрункий і замріяний, як рожева призахідна хмарка. Повився по землі живокіст, у якому тісно сплелися фіолетова та біла барва, а ось на тлі вранішнього неба нерішуче піднялася на сцену сором'язлива шипшина. Забриніли струни, залунали солодкі співзвуччя, звиваючись у плетива прадавнього гомону, і на сцену виступив місяць червень. Бракувало єдиного учасника дійства – пастушка, що домагався б прихильності німф, лицаря, якого виглядали б у віконце дами, царевича, який поцілував би зелену красуню та силою свого кохання повернув її до життя

Розділ третій. Дикий праліс”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“Стояв золотий полуденок. Тішив серце густий запах пилу під ногами, з рясних садів обабіч дороги на всі лади бадьоро щебетали птахи, і проминаючи їх, мандрівники віталися чи навіть зупинялися, щоб похвалитися своїм гарним фургоном


Розділ другий. Широкий шлях”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“І тут з'ясувалося, що спаковувати кошик – не така приємна справа, як його розкладати

Розділ перший. Річковий берег”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“Вони звернули з головного річища і впливли до загати, яка скидалася на озерце, зусібіч оточене землею. До води збігали пологі зелені бережки, з-під колихкої води мокро блищало буре коріння дерев, а трохи віддалік височіла срібляста стіна греблі та пінився водоспад. Вода спадала на лопаті млинового колеса, безупинно його обертаючи, і весь цей гамір, неясний та приглушений, лише подеколи порушуваний чиїмись бадьорими голосками, навіював дивне відчуття спокою

Розділ перший. Річковий берег”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“...а коли присів відпочити, річка й далі говорила та говорила. Вона оповідала йому найкращі у світі казки, які несла з глибин суходолу до моря, що жадібно вбирало все нове й цікаве

Розділ перший. Річковий берег”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“...йшов за нею так, як іде за дорослим дитина, заворожено прислухаючись до захопливої казки


Розділ перший. Річковий берег”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“Він ще ніколи у житті не стояв так близько до річки – отієї величезної істоти з лискучим та гнучким тілом, що стрімко линула вперед, грайливо накочувалася на все, що зустрічалось на її шляху, та зі сміхом бігла далі, шукаючи нових предметів для розваг, гралася з ними, тоді відпускала, та щойно ті звільнялися від водяного полону, як вона знову накидалася на них, а потім знову відпускала. Усе текло й мінилося, світилося та іскрилося, яскріло, шелестіло й плюскотіло, гулькало та булькотіло


Розділ перший. Річковий берег”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“Чи не в цьому полягає принадність усякого байдикування, що ти можеш просто сісти і нічим не клопотатися, усвідомлюючи свою перевагу над тими, хто має трудитися в поті чола?


Розділ перший. Річковий берег”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows

“Весна просочилася в темну низеньку хатинку, задурманила Крота, напоїла своїми пахощами і його охопило нестримне бажання от зараз, просто зараз облишити все та гайнути світ за очі, назустріч новому та незвіданому

Розділ перший. Річковий берег”
― Kenneth Grahame, Wind in the Willows