“Як дитина, яка щасливо заснула і материнських обіймах, а прокинулась сама-одна в незнайомому місці й починає нишпорити по кутках і шафах, бігає з кімнати до кімнати, відчуваючи, як у серці наростає безмовний розпач

Розділ сьомий. Дудар на досвітній зорі”