“Надворі завивав вітер, дощ молотив у двері, а напівсонні звірята поховавшись у своїх нірках, згадували чудові тихі ранки за годину до світанку, коли над річкою висіло щільне молочно-біле укривало. Вони пригадували перші сплески по воді, чиєсь тупотіння на березі, і променисте перетворення землі, повітря на води, коли з-за небокраю несподівано виринало сонце – і все сіре ставало золотим, а світ убирався в різноколірні шати. Вони пригадували п'янкі спекотні полуденки, коли все живе ховалося в зеленому підліску, а сонце сягало крізь нього тоненькими золотими списами та залишало на траві крихітні цятки; полуденне катання на човні та купання в річці, блукання закуреними луками та золотими нивами; і такі довгі та бажані прохолодні вечори, коли спліталися в клубок численні ниточки, коли зав'язувались нові знайомства, а день прийдешній обіцяв нові спокусливі пригоди

Розділ третій. Дикий праліс”