Валерия Куповец

“У мене рано відібрали сім’ю, Мактан і Селена змогли її замінити. А потім з’явилася вона... Увірвалася, як кульова блискавка, розколола моє небо, і, дивлячись на неї, я забув, як дихати.”
― Наталі Івер, Лісітея. Витончені ігри

“— Так, усе, я теж спати, — сказала я, віддаляючись. — Скоро світанок.
Я встала і хиткою ходою повернула до виходу. Тіарнан вмить опинився біля мене і взяв на руки:
— Боюся, ти не дійдеш.
— М-м-м... мій лицар понесе мене на руках, — промуркотіла я, посміхаючись йому в обличчя.
— Лицар напоїв, лицар і понесе, — засміявся Тіарнан.”
― Наталі Івер, Лісітея. Витончені ігри

“— А Тіарнан... він... той вогонь, який тобі потрібен.”
― Наталі Івер, Лісітея. Витончені ігри

“— За нашу дружбу, — він підійшов, торкнувся мого келиха своїм і відпив вина.
Я теж зробила ковток і заплющила очі від неймовірного задоволення — те, що ми пили у таверні, навіть близько не було таким смачним, як це вино. Воно ніби пестило язик, вкривало поцілунками його й увесь рот ізсередини. Терпкість приємно обпікала, даруючи солодкий післясмак. А фруктово-ягідна нотка додавала витонченості смаку — хотілося ще, мені відчайдушно захотілося ще. Я наче все життя чекала на цей напій.
— Яке воно… — прошепотіла я, дивлячись на Тіарнана, який вдоволено посміхався. — Чи існує щось смачніше?
— Поки не зустрічав, — він поставив келих на стіл, після чого подав мені руку: — Потанцюймо?”
― Наталі Івер, Лісітея. Витончені ігри