“— Після перемоги над осою хочеться чогось такого, щоб просто ух! — вигукнула я запально й усміхнулася.
Тіарнан усміхнувся і запитав грайливо:
— Я для тебе вже не ух?
— Ти для мене завжди будеш ух, — передражнила я його. — У всьому королівстві навряд чи є хтось більший ух, ніж ти.
Його обличчя розтягнулося в самовдоволеній усмішці. Він сидів у розстібнутій сорочці, я дивилася на нього і думала: «Ти для мене не тільки ух, а й ще й ах і ох. І, на жаль, величезний ех».”