Куба-якої-не-було Quotes

“- Життя складається з дрібниць.
Вони повертають до мене голови, ніби чекають, що я нині відкрию їм велику істину. А яку істину могла б відкрити я? Улітку ходи по траві босоніж, не носи капронки узимку, завжди пробачай найріднішим. Цінуй те, що маєш, обирай те, що любиш.
Говори, бо завжди є ті, яким важливо тебе почути.”
― Наталія Довгопол, Куба-якої-не-було

“Американці багато років вірили, що нас було на Кубі двадцять дві тисячі — удвічі менше, ніж насправді. Знаєш чому? Їм і в голову не могло прийти, що людей можна перевозити в таких скотських умовах, як перевозили нас.”
― Наталія Довгопол, Куба-якої-не-було

“У Гавані нас одразу виділяли, і не лише за сукнями. … тинялися вулицями під палючим сонцем, зазираючи у вітрини й охаючи на авторучки та кольорові телевізори американського виробництва, що залишилися нерозпроданими ще з дореволюційних часів.”
― Наталія Довгопол, Куба-якої-не-було

“У селі ми говорили українською. Звісно, з місцевою говіркою та суржиком, далекою від мови дикторів УТ-1, але українською. Та повоєнне місто мало свої правила. Тут треба було «соотвєтствовать». Тож ми, сільські мешканці, що приїхали підкорювати столицю, ламали свій язик, вчилася не гекати й не шокати. Ми не хотіли, щоб нас зневажали, вважали за другий сорт. У київській школі мою племінницю кликали «українка». Зневажливо, принизливо, аж доки й вона не перейшла на російську.”
― Наталія Довгопол, Куба-якої-не-було

“Добре, що комуняки забрали землю та худобу. Не було їй кінця-краю, тій роботі, виздихали би над нею урешті. А так — колгосп, усе спільне. Усе нічийне.”
― Наталія Довгопол, Куба-якої-не-було

“Може, й втечу. Я вже двох дітей в Америку відправив. Операція «Пітер Пен» — може, чули? Ми не хочемо, щоб наших дітей вчили марширувати і тримати зброю. Розучувати антиамериканські пісні, щоб змалку звикати ненавидіти. Найкращих учнів влада обіцяє відправляти в СРСР вчитися. А я не бажаю, щоб мої діти поверталися в країну, звідки втікали мої батьки, розумієте?”
― Наталія Довгопол, Куба-якої-не-було

“- Кастро оголосив всенародну мобілізацію.
- І вони з цього приводу танцюють?
- Вони завжди танцюють.
Такими мені запам’яталися кубинці — простими людьми, що ходять у море рибалити, п’ють багато кави, грають у доміно, гучно сміються та обожнюють музику. Замість посуду використовують старі бляшанки, живуть у халупах, але не соромляться своєї бідності. А жінки не соромляться свого тіла, відкривають його, підкреслюють одягом і танцем.”
― Наталія Довгопол, Куба-якої-не-було

“- Кафе кубано? — звернулась вона чомусь до мене.
- Що ви, я не п’ю кави, — замахала руками я.
Такий незвичний напій, надто аристократичний. Якось у нашій сім’ї пити каву було не заведено.”
― Наталія Довгопол, Куба-якої-не-було

“Всі дружно виводили «Катюшу» зі «Смуглянкою», «Не сльішньі в саду даже шорохи» та інше інтернаціональне. Як же ми тішилися, що ці пісні знає кожен — і білорус, і осетин, і молдаванин. Усі тут були однакові, з однаковим, підігнаним під лінієчку минулим, спільною мовою й історією. Тої миті ми здавалися непереможними.”
― Наталія Довгопол, Куба-якої-не-було

“«Ми на війні. Кожен може постраждати, ми на війні», — повторювала я собі, але від того легше не ставало.”
― Наталія Довгопол, Куба-якої-не-було

“«Тропічна норма харчування» — документ, який мав би контролювати денний раціон особистого складу ГСВК , виглядав дуже непогано: хліб двох видів, крупи, м’ясо, тваринні й природні жири, сухофрукти й соки. Мало би вистачити на три місяці. Насправді ж від вологості й високої температури більшість продуктів попсувалися, і хай як ми перебирали рис та гречку, їх усе одно не можна було їсти. А деякі консерви нам одразу видали протермінованими — радянські інтенданти взірцево вичистили склади від залежаних бляшанок.”
― Наталія Довгопол, Куба-якої-не-було

“Ми пережили війну, та нас готували до наступної. Уроки цивільної оборони в закладах освіти, марширування на фізкультурі, шикування в піонерських таборах, пісні на День Перемоги, польові маневри та навчання.”
― Наталія Довгопол, Куба-якої-не-було

“Між собою ми говорили російською, форсуючи «г», неправильно наголошуючи слова, вставляючи українізми. Не дивно: для всіх трьох ця мова була нерідною. Але це теж виявилось частиною нашого грандіозного плану — підкорення міста-героя Києва. Аби вижити, ми мали мімікрувати.”
― Наталія Довгопол, Куба-якої-не-було

“Економити на милі, на туалетному папері, на олії для супу. На квитках у театр і морозиві. Це не звичка останніх років, це норма, за якою проживається все життя. Зате у вітальні стоїть горіховий сервант, а в ньому кілька наборів кришталевих фужерів, красивих креманок, декоративних чайничків і скляних квітів.”
― Наталія Довгопол, Куба-якої-не-було