Дорога святого Якова Quotes

“Більшість із паломників так досі нічого і не зрозуміли про дорогу. Це не страшно. Якщо вже вони сюди потрапили, зрозуміють. Хто за п’ять років. Хто за десять. А хтось, може, і післязавтра. Але таких майже не буває. Думають, що це вони самі все вирішили і спланували: купили квитки, обрали маршрут, заробили грошей. І знають, навіщо їм це потрібно. Річ не в тому, зовсім не в тому. Цю дорогу не пройдеш, якщо тебе на неї не покликали, — бо твоє завдання її пройти, щоб прийти до внутрішніх перемін. А цей шлях повільний. Такий повільний, що на ньому найкраще не поспішати. Ходу паломників багато що сповільнює: натерті ноги, біль у суглобах, невиспаність, рясний дощ, мокре взуття. І втома, через яку тіло цілковито оновлюється. Але це тільки те, що видно. Про що можна розповісти. Найцікавіше те, чого не видно. Що лежить, як зерня у землі. Чекаю свого часу, що прорости.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“Ніхто, крім нас двох, більше не дивився на небо. Люди дивились на дорогу — раптом нарешті з’явиться тролейбус. Дивились у мобільники і айфони. Не відчували, що навколо пахне травнем, який перетікає у червень.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“Сьогодні люди не вміють жити повільно. Намагаються більше встигнути і нічого не встигають. Не знають, що таке час. І що таке дорога. Я також нічого не знаю.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“Ми занадто призвичаєні до комфорту і через це пропускаємо найважливіше. Не бачимо головного, бо дивимось під іншим кутом.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“В русифікованому й агресивному Києві, де у часи мого дитинства людина, яка говорила українською мовою, була чимось на кшталт динозавра, які ось-ось зникнуть. Я дізналась, що таке насмішки і що таке страх, що таке ненависть і злоба. Тому завжди ставали на бік слабших і тих, кого цькують, бо знала, як важко захищатись одному від багатьох.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“Якби я комусь сказав, що Гауді — мій приятель, дехто подумав би, що я зовсім звихнувся. Та ж той Гауді помер і ще тоді, коли мене на світі не було. І моєї мами теж не було. Батькові було років шість. То й що з того? Мені здається, що не можна не приятелювати з тими, хто перевернув твоє життя. А Гауді саме це й зробив із моїм життям. Те, що він побудував, мене перевертало. Можу годинами дивитись на його будівлі. Забуваю про все. Так зі мною сталося, коли вперше побачив собор Саградо Фамілія. Я тільки стояв і дивився. Мене не було. Того, який був раніше. Багато днів поспіль дорогою на роботу я робив гак, щоб подивитись на собор. Дивився і мовчав. І радів, що цей собор збудував мій приятель. І то було щастя.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“Цікаво, що нам подобаються ті випробування, які ми самі собі придумаємо. І не подобаються ті, які нам пропонують.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“Смак свіжого хліба для паломників. Хліб і вино. Для нас усе приготовано на цій дорозі — забагато днів і років до нашого приходу сюди. І не лише на цій дорозі. Ми нікуди не можемо запізнитися, бо всюди прийдемо вчасно. Тому найкраще довіритись дорозі: зранку не знати, де ночуватимеш увечері, на якому ліжку, які будуть поруч із тобою сусіди. Можна складати плани і тішитися, що нічого з тих планів не вийшло. А те, що вийшло, набагато цікавіше, ніж запланована.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“Остання гроно винограду Євген віддає мені. Він знає, хто з нас двох швидше зголодні. Раніше я й не підозрювала, що жінки значно гірше переносять голод, ніж чоловіки. Голодній людині дуже важко йти з наплічником на спині.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“« Ти помиляєшся, тато. Всі хочуть бути вільними»
«Не всі, доню. Я дещо про це знаю. І дещо пам’ятаю. Свобода не всім потрібна. Не всі можуть її витримати».”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“Як легко словом зробити людину щасливою. Як легко словом зробити людину нещасною. Як багато важать слова.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“І відчуття того, що великі війни починаються з маленьких — тих, що точаться у нас усередині. Хотілось би на дорозі Святого Якова припинити наші внутрішні війни.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“У дорозі різні речі завдають прикрощів. Біль, утома, голод, роздратування, розчарування. Іноді, коли дуже важко, втрачається сенс самого перебування тут — ідеш і не знаєш, навіщо йдеш. Іноді зовсім не хочеться перемагати й долати себе, щоб іти далі. Настільки, що навіть дивно.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“На піщані польовій дорозі сліди, що ведуть тільки в один бік. Сотні тисяч людей ідуть цією дорогою в одному напрямку. Чомусь ці сліди в один бік вражають найбільше — до мурашок по шкірі. Усі йдуть туди, і ніхто не повертається звідти.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“У нас є дах над головою. Це найважливіше. А на господиню на сердься. Не можна подобатись усім. І не треба.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“Мушлями, за легендою, було обліплено тіло апостола Якова, яке океан викинув на узбережжя там, де тепер місто Сантьяго-де-Компостела. Лінії на мушлях, що сходяться в одну точку, — це оті різні шляхи, якими паломники приходять до Святого Якова. Мушля — це розкрита з довірою рука. Мушля — посудина, з якою можна пити воду. І ще багато чого можна сказати про паломницьку мушлю. Наприклад, що це спогад про пройдену дорогу.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“Паломники багато чого не знають на початку паломництва. Вони сповнені очікувань, надій і при чуттів. Дорога тільки починається.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова

“Дорога Святого Якова немає кінця. Вона веде далі, ніж далеко. Дорога впирається у собор святого Якова. Але не завершується.”
― Дзвiнка Матiяш, Дорога святого Якова