Земля світлячків Quotes

“Лихо – воно збирає до купи людей

Розділ тринадцятий. Сліди розбою над озером. Друга нарада у Варсави. Мудре й повчальне слово професора. Сиз: «Треба готувати кручу!»”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“Мабуть, у тих печерних приблуд так заведено: де сила, вони обминають, де бачать, що подужають, — туди всією ордою (Чублик)


Розділ тринадцятий. Сліди розбою над озером. Друга нарада у Варсави. Мудре й повчальне слово професора. Сиз: «Треба готувати кручу!»”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“От як воно буває: добре серце само чує, коли хтось із ближніх в біді

Розділ двадцятий. Мармусія з веслом на озері. Троє на човнах. Хто швидше – ті чи вони?”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“Місяць рано сідав за гору, ночі стояли тихі, мерклі, і вода тьмяним блиском відсявала в затоках

Розділ двадцятий. Мармусія з веслом на озері. Троє на човнах. Хто швидше – ті чи вони?”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“...а двоє, та ще місяць над ними, погойдалися, мов човники, побрели стежкою, невисоким соснячком, а потім заглибились в пущу

Розділ шостий. Погані прикмети: птахи й гриби тікають із лісу. Всіх забирають на раду до професора Варсави. «Ви вмієте ходити по-королівському?»”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“Коли ніхто не знає «чому», ніхто не знає і «що» (професор Варсава)

Розділ шостий. Погані прикмети: птахи й гриби тікають із лісу. Всіх забирають на раду до професора Варсави. «Ви вмієте ходити по-королівському?»”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“Лунав над лісом вечірній дзвін пробудження. Сонце вже сіло за гору, і темрява, голуба тиша огортали соснові бори, далекі нетрі з туманом, з сивими дідуганами-перебродами на болотах

Розділ шостий. Погані прикмети: птахи й гриби тікають із лісу. Всіх забирають на раду до професора Варсави. «Ви вмієте ходити по-королівському?»”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“Чумацький Віз поволеньки-поволеньки опускав своє зоряне дишло донизу, вже почало сіріти на сході

Розділ п'ятий. Дорога на Верхнє озеро. Перегук звірів у темряві. Розмови про дикого лісового приблуду. У царстві вітрячків”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“...не все, що старе, то й древнє – мудро зауважив Сиз XII. – Буває давня пригода правдивіша і живучиша за теперішню

Дорога на Верхнє озеро. Перегук звірів у темряві. Розмови про дикого лісового приблуду. У царстві вітрячків”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“А де вогник у лісі – там пісня, розмови веселі, життя

Розділ п'ятий. Дорога на Верхнє озеро. Перегук звірів у темряві. Розмови про дикого лісового приблуду. У царстві вітрячків”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“Скоро про ту пригоду й забули. Бо над озером стояла тиха чудесна ніч. В таку пору хіба можна було думати про щось страшне й погане? Тишею, чарами ночі впивалася ваша душа. Гляньте! Повний місяць плив у небі і світив червоно, мов жар. Падали на воду темні тіні від сосон, і золота доріжка стелилася від берега до берега.
Товариство наше спустилося до озера. Легкий гостроносий човен дрімав на воді, прив'язаний до прикорня. Кумкали жаби, сухим тріскотом заливалися цвіркуни в прибережних травах

Розділ четвертий. Сиз XII, Вертутій і Чублик пливуть до Верхнього озера. «Не пущу! Веслуйте сюди!» — гукає з берега Хвороща. У царстві динь”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“...і в очах його промайнула місячна ніч, вершечки лісу і крилаті парашутики з лип і кленів, які тихо спускаються на землю.

Розділ другий. Сиз XII веде гостей в підземелля і показує свої найдорожчі скарби. "Коси русалок" і "Риба-мішкорот”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“Її, видно, зачарував, загіпнотизував отой вогник, що так елегантно, під лебедині помахи ніжних шовкових водоростей плив у замріяному танці.

Розділ другий. Сиз XII веде гостей в підземелля і показує свої найдорожчі скарби. "Коси русалок" і "Риба-мішкорот”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“І напівтемними сходами з єдиним ліхтариком на стіні почали спускатися вниз, у підземні галереї. Аж ген далеко, у вузьких коридорах, тьмяно горіли маленькі світильники, вихоплюючи із темряви неясні обриси глибших катакомб, вогких стін і склепінь. Тут панувала така непорушна сутінь і тиша, що ваше серце мимоволі завмирало, стискувалося і до чогось прислухалося

Розділ другий. Сиз XII веде гостей в підземелля і показує свої найдорожчі скарби. "Коси русалок" і "Риба-мішкорот”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“І скоро стовуси і тривуси підуть гуртами у ліс, де збиратимуть гриби, а старі діди-копачі прийдуть до Верхнього озера, почистять замулені джерела, викличуть з-під землі чисту студену воду, а тоді гукнуть молодих отроків і дівчат і разом з ними під звуки музики садитимуть над чистим озером верби й ялини, щоб скрізь було зелено і щоб скрізь співали весною вільшанки й зозулі

Розділ перший. Сиз XII, він же від роду Стовус, відчиняє двері свого знаменитого музею і запрошує вас у гості”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“Найперше, що Сиз робив завжди, то це підходив до ґанку і сильно дмухав. Він дмухав на вітрячок, який стояв завмерши на дашку і чекав свого господаря. Від подмуху вітрячок оживав, швидко-швидко вертів крилами і з хурчанням заводив свою безконечну веселу пісню

Розділ перший. Сиз XII, він же від роду Стовус, відчиняє двері свого знаменитого музею і запрошує вас у гості”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“Треба сказати, що, крім книг, Сиз XII мав ще одну слабкість — любив поспати. Він брав у постіль книгу, запалював над головою ліхтарик і заглиблювався у древні писання. Та його книги були такої товщини і такої незбагненної мудрості, що він швидко стомлювався. І далі читав книгу одним оком. Одне око його читало, друге спало. А потім ліве й праве знов мінялися вахтою. Аж поки обидві повіки його тихо не стулювалися і Сиз XII не провалювався в солодкий сон.

Розділ перший. Сиз XII, він же від роду Стовус, відчиняє двері свого знаменитого музею і запрошує вас у гості”
― Віктор Близнець, Земля світлячків

“Вся кімната Сиза завалена й закидана книгами. На підлозі, на кріслах, на шафі, навіть на теплій ковдрі, під якою спить зараз Сиз XII, скрізь лежать книги. Деякі з них такі грубезні, в таких товстих шкіряних палітурках, що комусь одному годі підняти такий фоліант

Розділ перший. Сиз XII, він же від роду Стовус, відчиняє двері свого знаменитого музею і запрошує вас у гості”
― Віктор Близнець, Земля світлячків