Down Among the Fishes Quotes

“— Я не зможу їх узяти. Це те саме, що вбити їх. Вони не зможуть там жити. Моя дружина й діти не говорять ані українською, ані білоруською...
— Ну, твоя жінка й діти, цілком імовірно і тут не говорили б ані по-українському, ані по-білоруському, але я розумію, що ти хочеш сказати.
— Розумієш? Боюся, що ні. Жити за морем, між інших людей — це така ностальгія...
— Жити тут — ностальгія не менша, якщо не більша”
― Наталка Бабіна, Miasto ryb

“Лапи в сови зловісні, а вираз очей, коли на них спрямувати промінь ліхтарика, неможливо передати. Приблизно такий: "Холера, що його робити? Довбонути чи обісратися?”
― Наталка Бабіна, Miasto ryb

“А навіть коли що, то я, як людина вільна в будь-якому сенсі, маю право робити дурниці — сімнадцять же років незаміжня!”
― Наталка Бабіна, Miasto ryb

“А ви знаєте, що таке кордон? Тих, хто на кордоні живе, ви впізнаєте завжди.
У їхніх очах туга.
Їхній простір тягнеться лише на схід. Із заходу - колючий дріт. Лише шуліки вільно літають туди й назад.
І дядько в піджаку кольору маренго, у тамбурі, коли електричка в певному місці підходить до кордону так, що впродовж трьох секунд видко краєчок старого Кодня, стане навшпиньки й витягне шию...
І літнього дня, коли спека гойдає на піщаних горбах верболози, вам здасться - там, за колючим дротом, неймовірна, небачена краса. Але потрапити туди неможливо.”
― Наталка Бабіна, Miasto ryb

“Ви не виграєте ваших виборів. Ваша проблема не в тім, що за президента голосує більшість народу. Якраз ні, вони за нього не проголосують, бо в людей переважно є як почуття відповідальності, так і почуття справедливості. Ваша проблема в тому, що тут щойно утворився прошарок багатих напіввласників-напівчиновників. Це величезна кількість абсолютно аморальних — чи то пак — деморалізованих людей, які постійно отримують шалені, як у вас кажуть, гроші. Вони не погодяться піти на ризик і втратити їх за нової влади. Занадто багато для них це важить. I вони ще не встигли позбутися почуття небезпеки. Це станеться пізніше, усе лусне мов мильна бульбашка. Але зараз вони виграють. Сказ — смертельна хвороба, і ваше суспільство заражене.”
― Наталка Бабіна, Miasto ryb