“А ви знаєте, що таке кордон? Тих, хто на кордоні живе, ви впізнаєте завжди.
У їхніх очах туга.
Їхній простір тягнеться лише на схід. Із заходу - колючий дріт. Лише шуліки вільно літають туди й назад.
І дядько в піджаку кольору маренго, у тамбурі, коли електричка в певному місці підходить до кордону так, що впродовж трьох секунд видко краєчок старого Кодня, стане навшпиньки й витягне шию...
І літнього дня, коли спека гойдає на піщаних горбах верболози, вам здасться - там, за колючим дротом, неймовірна, небачена краса. Але потрапити туди неможливо.”