“— Я не зможу їх узяти. Це те саме, що вбити їх. Вони не зможуть там жити. Моя дружина й діти не говорять ані українською, ані білоруською...
— Ну, твоя жінка й діти, цілком імовірно і тут не говорили б ані по-українському, ані по-білоруському, але я розумію, що ти хочеш сказати.
— Розумієш? Боюся, що ні. Жити за морем, між інших людей — це така ностальгія...
— Жити тут — ностальгія не менша, якщо не більша”