Мої жінки / My women Quotes

“за кілька днів, відчуваючи, що божеволіє від замкнутого простору підвалу, над яким стоїть велет з кувалдою. переступивши поріг квартири, жінка сказала самій собі, що краще вже помре тут, але більше нікуди не піде. але вночі, коли вона лежала, закутавшись у кілька ковдр серед двох стін, полетіли літаки. і жінка зрозуміла, що раніше не знала геть нічого про тваринний страх.”
― Юлія Ілюха, Мої жінки / My women

“вибухи в перший день були, як перший секс — несподівано, боляче і страшно.”
― Юлія Ілюха, Мої жінки / My women

“жінка, яка виросла, більше не боялася зла, яке жило в темряві її дитинства.
тепер вона знала, що все зло живе в мороці сусідньої країни.”
― Юлія Ілюха, Мої жінки / My women

“у листі вона в деталях розповіла Миколаю, якою чемною жінкою вона була цьо-
го року: ходила в укриття під час кожної з повітряних тривог, тримала вдома запас їжі та води, вчасно заряджала павербанки й акумулятори, носила з собою два турнікети — для себе і для когось іще, допомагала сусідам змітати скло, яке посипалось від вибухів, та розбирати завали після прильотів. вона написала про те, як падала під «градами» дорогою зі супермаркету, в який їй доводилося йти сім кілометрів в один бік, бо всі супермаркети у її районі були розбиті, як біля пекарні, де до війни був найсмачніший у світі «наполеон», на її очах убило жінку, молодшу за неї, як від будинку навпроти школи, де колись учився її син, залишився тільки чорний обвуглений кістяк після того, як вороги скинули на нього авіаційну бомбу.”
― Юлія Ілюха, Мої жінки / My women

“Жінка, яка чекала рускій мір, уже другий місяць лежала під завалами власного дому.
...
коли її під'зд склався з п'ятого по перший поверх, жінка спала. велич російської культури поховала її, не запитавши, що вона думає про пушкіна з лєрмонтовим.”
― Юлія Ілюха, Мої жінки / My women

“частину з цих книжок жінка знала напам’ять. навіть якщо вони спалять їх, книжки звучатимуть у ній на різні голоси, поки жива вона сама.”
― Юлія Ілюха, Мої жінки / My women