Les Misérables Quotes

“Дитя моє, через лінощі ти живеш найнеспокійнішим життям. Ти називаєш себе ледарем. Готуйся працювати. Чи бачив ти колись одну страшну машину: пальцевий верстат? Треба берегтись її: вона лукава і жорстока і, коли вхопить за полу вбрання, то втягне вже всього цілком. Така машина й безділля. Спинися, поки маєш ще час і рятуйся. Інакше буде кінець, і ти незабаром потрапиш під її колеса, а тоді не надійся вже ні на що. До втомної праці, ледарю! Не відпочивай більше. Залізна рука невблаганної праці схопила тебе. Ти не хочеш заробляти собі на життя, мати якесь завдання, виконувати якісь обов’язки як інші. Гаразд. Тоді із тобою буде не так, як з іншими. Праця – це закон. Хто уникає її з лінощів, буде суворо покараний. Не хочеш бути робітником – будеш рабом. Якщо праця й випустить тебе з одного боку, то вхопить з іншого. Не хочеш бути її другом – будеш її рабом.. А! Ти не хотів чесної втоми всіх людей, то тебе заляє піт засуджених на вічні муки. Там, де інші співають, ти стогнатимеш… А ти, ледарю, копай, тягни, котись, іди! Тягни своє ярмо, бо ти тепер в’ючна тварина, яка працює в пеклі. Твоя мета – не робити нічого? Так не матимеш жодного тижня жодного дня, жодної години без того, щоб не виснажуватись… Найпростіші речі будуть майже недоступні для тебе. Лінощі, потяг до розваг – які це безодні! Чи знаєш ти, яке зловісне то рішення – нічого не робити?... Це веде просто до загибелі… А! Тобі не подобається працювати? Ти думаєш тільки про те, щоб добре пити, добре їсти, добре спати. Питимеш воду, їстимеш чорний хліб, спатимеш на голих дошках з кайданами на тілі і холод їх відчуватимеш щоночі… А, дитино моя! Ти зкочив з вірної путі; неробство дає тобі погані поради…



Частина четверта. Ідилія вулиці Плюме і епопея вулиці Сен-Дені. Книга четверта. Допомога з землі може бути допомогою з неба. Розділ другий. Матінка Плутарх, не вагаючись пояснює одне явище.”
― Victor Hugo, Les Misérables

“They did not ask where this was taking them; they felt they had arrived. It is one of the strange demands of mankind that love must take them somewhere.”
― Victor Hugo, Les Misérables

“Las violencias del destino tienen esa particularidad: que, por muy duchos o fríos que nos hayamos vuelto, nos sacan del fonde de las entrañas nuestra naturaleza humana y la obligan a mostrarse en superficie. Con las emociones de ese día, la monja había vuelto a ser mujer.”
― Victor Hugo, Les Misérables

“Death belongs to God alone. By what right do men touch that unknown thing.”
― Victor Hugo, Les Misérables

“No se leen estupideces toda la vida sin que acarree consecuencias.”
― Victor Hugo, Les Misérables

“Comporre il poema della coscienza umana, foss'anche per un solo uomo, foss'anche per l'infimo degli uomini, significherebbe fondere tutte le epopee in un'epopea superiore e definitiva. La coscienza è il caos delle chimere, delle cupidigie e dei tentativi, la fornace dei sogni, l'antro delle idee di cui ci vergogniamo, il pandemonio dei sofismi, il campo di battaglia delle passioni. Penetrate in certe ore attraverso il liquido volto di un essere umano che riflette e guardate dentro, guardate in quell'anima, guardate in quell'oscurità. Sotto il silenzio esteriore, si svolgono là lotte di giganti come in Omero, zuffe di draghi e di idre e vi sono nugoli di fantasmi come in Milton, gironi popolati da visioni come in Dante.
Cupo infinito che ogni uomo porta dentro di sé e sul quale regola disperato le volontà del suo cervello e gli atti della sua vita!”
― Victor Hugo, Les Misérables

“All his virtues were flawed.”
― Victor Hugo, Les Misérables

“Amigos, la hora en que estamos y en que os hablo es una hora sombría, pero tal es el precio terrible del porvenir. Una revolución en un peaje. ¡Oh, el género humano será liberado, reanimado y consolado! Nosotros se lo afirmamos en esta barricada. ¿De dónde ha de salir el grito de amor sino desde lo alto del sacrificio? ¡Oh, hermanos míos!, este es el lugar de reunión de los que piensan y de los que sufren; esta barricada no está hecha con adoquines, vigas y hierro viejo; está hecha con dos acervos: un acervo de ideas y un acervo de dolores.
La miseria se encuentra aquí con el ideal. El día abraza aquí a la noche y le dice: “Voy a morir contigo y tú vas a renacer conmigo”. Del abrazo de todas las desolaciones nace la fe. Los sufrimientos traen aquí su agonía, y las ideas su inmortalidad. Esta agonía y esta inmortalidad van a mezclarse y a componer nuestra muerte. Hermanos, el que muere aquí muere en la radiación del porvenir, y nosotros entramos en una tumba completamente empapada de aurora.”
― Victor Hugo, Les Misérables