El Laberinto de la Soledad / Postdata / Vuelta a El Laberinto de la Soledad, 2nd Edition Quotes

“Тоталітарні режими тільки те й робили, що поширювали та узагальнювали за допомогою сили чи пропаганди це становище. В ньому опиняються всі, хто їм підвладні. В певному сенсі йдеться про перенесення на соціальну та політичну сфери економічних методів капіталізму. Масове виробництво досягається шляхом продукування окремих деталей, які згодом збираються в спеціальних майстернях. Тоталітарні пропаганда та політична діяльність — так само як терор і репресії — підпорядковані цьому ж методу. Пропаганда поширює неповну правду — серійно та по окремих деталях. Згодом ці фрагменти поєднуються й перетворюються на політичні теорії, абсолютні істини для мас. Терор підлягає тому ж принципу. Переслідування починається з окремих груп — національності, класи, дисиденти, підозрілі — поки поступово не поширюється на всіх. Спочатку частина населення байдуже спостерігає знищення інших соціальних груп або бере участь у їхньому переслідуванні через загострення внутрішньої ворожнечі. Всі стають співучасниками, і почуття провини поширюється на все суспільство. Терор робиться загальним: уже не залишається нікого, крім переслідувачів та переслідуваних. З іншого боку, переслідувач легко перетворюється на переслідуваного. Досить одного повороту політичної машини. І ніхто не уникне цієї жорстокої діалектики, навіть вожді.”
― Octavio Paz, El Laberinto de la Soledad / Postdata / Vuelta a El Laberinto de la Soledad, 2nd Edition

“Сучасна смерть позбавлена хоч якого значення, яке б робило її трансцендентною або надавало інших якостей. Майже в кожному випадку вона є просто неминучим завершенням природного процесу. У світі фактів смерть — ще один факт. Та оскільки це неприємний факт, такий, що ставить під сумнів усі наші уявлення й сам сенс нашого життя, філософія прогресу (прогресу куди та звідки? — запитує Шелер) намагається приховати її від нас. У сучасному світі все відбувається так, наче смерті не існує. Ніхто не бере її до уваги. Все її скасовує: проповіді політиків, реклама торговців, суспільна мораль, звичаї, дешеві розваги й загальнодоступне здоров’я, яке нам пропонують лікарні, аптеки та стадіони. Однак смерть — уже не як перехід із одного стану в інший, а як величезна порожня невситима паща — присутня в усіх наших діяннях. Століття здоров’я, гігієни, протизаплідних засобів, чудодійних пігулок і синтетичних харчів є також століттям концтаборів, поліційної держави, атомного знищення та «murder story». Ніхто не думає про смерть, про власну смерть, особисту, як того бажав Рільке, бо ніхто не живе особистим життям. Масове вбивство — ніщо інше, як наслідок колективізації життя.”
― Octavio Paz, El Laberinto de la Soledad / Postdata / Vuelta a El Laberinto de la Soledad, 2nd Edition