“Тоталітарні режими тільки те й робили, що поширювали та узагальнювали за допомогою сили чи пропаганди це становище. В ньому опиняються всі, хто їм підвладні. В певному сенсі йдеться про перенесення на соціальну та політичну сфери економічних методів капіталізму. Масове виробництво досягається шляхом продукування окремих деталей, які згодом збираються в спеціальних майстернях. Тоталітарні пропаганда та політична діяльність — так само як терор і репресії — підпорядковані цьому ж методу. Пропаганда поширює неповну правду — серійно та по окремих деталях. Згодом ці фрагменти поєднуються й перетворюються на політичні теорії, абсолютні істини для мас. Терор підлягає тому ж принципу. Переслідування починається з окремих груп — національності, класи, дисиденти, підозрілі — поки поступово не поширюється на всіх. Спочатку частина населення байдуже спостерігає знищення інших соціальних груп або бере участь у їхньому переслідуванні через загострення внутрішньої ворожнечі. Всі стають співучасниками, і почуття провини поширюється на все суспільство. Терор робиться загальним: уже не залишається нікого, крім переслідувачів та переслідуваних. З іншого боку, переслідувач легко перетворюється на переслідуваного. Досить одного повороту політичної машини. І ніхто не уникне цієї жорстокої діалектики, навіть вожді.”