Meditations on Quixote Quotes

“I am I and my circumstance; and, if I do not save it, I do not save myself.”
― José Ortega y Gasset, Meditations on Quixote

“A poco que vivimos hemos palpado ya los confines de nuestra prisión. Treinta años cuando más tardamos en reconocer los límites dentro de los cuales van a moverse nuestras posibilidades. Tomamos posesión de lo real, que es como haber medido los metros de una cadena prendida en nuestros pies. Entonces decimos: «¿Esto es la vida? ¿Nada más que esto? ¿Un ciclo concluso que se repite, siempre idéntico?» He aquí una hora peligrosa para todo hombre.”
― José Ortega y Gasset, Meditations on Quixote

“El villano desconoce aquel estrato de la vida en que ésta ejercita solamente actividades suntuarias, supérfluas. Ignora el rebasar y el sobrar de la vitalidad. Vive atenido a lo necesario y lo que hace lo hace por fuerza. Obra siempre empujado; sus acciones son reacciones. No le cabe en la cabeza que alguien se meta en andanzas por lo que no le va ni le viene.”
― José Ortega y Gasset, Meditations on Quixote

“A diferencia del poeta moderno, no vive aquejado por el ansia de originalidad. Sabe que su canto no es suyo sólo. La conciencia étnica, forjadora del mito, ha cumplido antes que él naciera, el trabajo principal; ha creado los objetos bellos. Su papel queda reducido a la escrupulosidad de un artífice.”
― José Ortega y Gasset, Meditations on Quixote

“Любов пов’язує нас із речами, навіть якщо це тільки миттєво. Нехай читач запитає у себе, що нового з’являється у предмета, коли він набуває властивостей улюбленої речі? Що ми відчуваємо, коли кохаємо жінку, коли любимо науку, коли любимо батьківщину? Насамперед ми знайдемо там от що: те, про що ми говоримо, любимо, здається нам необхідним. Те, що ми полюбили, раптом здається нам просто найнеобхіднішим. Найнеобхіднішим! Інакше кажучи – ми не можемо без нього жити, ми не можемо навіть припустити, щоб було так – ми є, а те, що ми любимо, - ні, бо воно є, як ми вважаємо, частинкою нас. Тобто любов веде до розширення індивідуальності, яка поглинає інші речі, переплавляє їх в єдине ціле з нею. Такий зв’язок і таке взаємопроникнення примушують нас глибоко занурюватись у властивості того що ми любимо. Ми бачимо його цілковито, воно виявляє нам усю свою цінність. Тоді ми помічаємо, що те, що ми любимо, своєю чергою є частиною іншої речі, якій воно теж потрібне; з ним вона теж пов’язана. Те, що є необхідним для об’єкта нашої любові, стає необхідним і для нас. Отак любов пов’язує одну річ з іншою, а все це поєднується з нами, утворюючи засадничу структуру. Любов – це божий архітектор, що спустився на землю, «щоб усе в цьому Всесвіті жило в єднанні».”
― José Ortega y Gasset, Роздуми про Дона Кіхота

“Yo soy yo y mi circunstancia, si no la salvo a ella no me salvo yo”
― José Ortega y Gasset, Meditaciones del Quijote

“Для того, хто вважає маленьке нікчемним, велике не є великим.”
― José Ortega y Gasset, Meditations on Quixote

“Io sono io e la mia circostanza.”
― José Ortega y Gasset, Meditations on Quixote