Драбина Quotes

“Мами ніколи не сплять, поки діти десь ходять увечері. Навіть коли кажуть, що сплять.”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина

“Раніше війна якась була краща, — казала Поліна. — Прибігли якісь варвари, награбували, попалили, їх відбили, і вони повтікали. А тепер сиди, вслухайся в небо, бо десь летить якась хрінь, над якою працювали найкращі уми планети, щоб якогось прекрасного дня вона знялася у небо і тебе прибила. А потім знімайся з місця, перепаскуджуй собі все життя, біжи кудись, тікай світ за очі. Вже краще просто пережити раптову навалу.”
― Yevhenia Kuznetsova, Драбина

“Вся ця війна про те, щоб нарешті розʼєднатися!”
― Yevhenia Kuznetsova, Драбина

“Виявилось, що жах має сотні відтінків — жах із відтінком гніву, роздратування, а бувало, навіть любові. І коли війна підбиралась ближче, розвалюючи сусідні квартири, забираючи знайомих людей, з’являлись відчуття безнадії із присмаком адреналіну, наче сидиш на старті американських гірок.”
― Yevhenia Kuznetsova, Драбина

“- А знаєте, як по-рускі буде «Хоч греблю гати»? — спитала Григорівна.
- А ти звідки знаєш? — зиркнув Анатолій Степанович.
- Я колись для них на кораблі співала, багато узнала.
- То як? — озвався Толік.
- «Хоть жопой жуй».
- Все у них через сраку, — сказав Анатолій Степанович, — це нас і должно спасти.”
― Yevhenia Kuznetsova, Драбина

“- Та я б не пішов на фронт, — сказав Толік.
- Що, короткозорість?
Толік протер упрілі під окулярами повіки:
- Нє, сцикливість.”
― Yevhenia Kuznetsova, Драбина

“«А в тебе не такий виноград був?» — питала Григорівна маму, коли вони виходили на автобусну зупинку, минаючи виноградники, і мамі від слова «був» робилось на душі млосно і важко, наче всередині їй осідала важкелезна каменюка і не давала йти далі.
Кожен листок, який розпускався у Толіковому дворі, їй наче проростав через душу. Хіба кактус, та лимони, та якісь інші пустельні колючки не лізли їй у серце,
але нарциси, тюльпани, троянди й особливо гортензії росли через неї по-живому.”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина

“Толік чудово розумів, що найгіршим було не те, що Боб тикав усім в лице Мстіслава, і навіть не те, як нав'язливо Мстіслав прийшов пастись на українську подію. Найгірше було те, що з якого боку не почни пояснювати, чому це так бісить, ти опиняєшся в образі надто емоційної людини, яка не здатна до раціонального мислення, а тільки й може, що піти зі сцени.”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина

“Толіку важко було прийняти думку, що оті люди, про яких він думав, уявляючи родину, зовсім не схожі на всіх тих, хто опинився зараз поруч.”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина

“Толіку було незручно просити про відпустку. Та й відпустку на що? На цілоденне споживання новин? Може, просто поїхати кудись? Але яка різниця, який буде вид за вікном, якщо перед очима буде той самий екран?”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина

“Толіку було незручно просити про відустку. Та й відпустку на що? На цілоденне споживання новин? Може, просто поїхати кудись? Але яка різниця, який буде вид за вікном, якщо перед очима буде той самий екран?”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина

“Толік думав про ракети, снаряди, вибухи, тіла, про те, як вся країна прокинулась у війні, i Рауль розчинявся на тлі його благополучної вулиці, барів, гомону їхніх відвідувачів, на тлі недоречно веселої пальми, з якої сипались жовтогарячі фініки.”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина

“Хоча жахів було достатньо і в коротких
реченнях новин, бо кожен ракетний удар комусь із дому відгукувався чимось знайомим, пекучим, рідним.”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина