“«А в тебе не такий виноград був?» — питала Григорівна маму, коли вони виходили на автобусну зупинку, минаючи виноградники, і мамі від слова «був» робилось на душі млосно і важко, наче всередині їй осідала важкелезна каменюка і не давала йти далі.
Кожен листок, який розпускався у Толіковому дворі, їй наче проростав через душу. Хіба кактус, та лимони, та якісь інші пустельні колючки не лізли їй у серце,
але нарциси, тюльпани, троянди й особливо гортензії росли через неї по-живому.”