Rosava Doshchyk

“Важливо розуміти, що ця статистика не просто показує кількість видань, а має дуже конкретні лінгвістичні наслідки: якщо певна мова обслуговує лише дитячу літературу, художні тексти та сільське господарство з присмаком лєнінізму, то вона драматично втрачає свій престиж, і будь-яка людина, чиї інтереси виходять за межі побуту, купуватиме видання російською і готуватиме власних дітей до життя в російськомовному середовищі.”
― Євгенія Кузнєцова, Мова-меч. Як говорила радянська імперія

“— Співчуваю. Для вашого заспокоєння можу сказати, що також трохи слабую на зір.
— Тоді ви маєте мене розуміти. Люди, обмежені зором, — це вже не ті люди, що були колись, вони змінюються. Звикають до світу не навколо себе, а в собі. Тут у пригоді стають спогади, а від бляклості і розмитості рятує хіба що добра фантазія, здоровий глузд і келишок вина.”
― Дмитро Безверхній, Порцеляновий погляд

“— Як часто ти їси картоплю?
— Коли не їм гречку.”
― Павло Пігуль, Вбивство на Перунів день

“Таким чином виникла ситуація вимушеної двомовності. Добровільна двомовність — це коли іншу мову вивчають за бажанням, бо вона відкриває доступ до деяких професій чи можливостей, але при цьому не є обов'язковою умовою життєвого успіху. А от вимушена двомовність — це коли вибір між знанням і незнанням другої мови водночас є "вибором між повноцінним життям і життям у замкненій спільноті". Саме таким вибором для неросійського населення було вивчення російської. Поступово місцеві, менш престижні, мови витісняла більш престижна, а там, де не витісняла, все одно складалась чітка асоціація панівної мови із життєвим усміхом.”
― Євгенія Кузнєцова, Мова-меч. Як говорила радянська імперія