“— Співчуваю. Для вашого заспокоєння можу сказати, що також трохи слабую на зір.
— Тоді ви маєте мене розуміти. Люди, обмежені зором, — це вже не ті люди, що були колись, вони змінюються. Звикають до світу не навколо себе, а в собі. Тут у пригоді стають спогади, а від бляклості і розмитості рятує хіба що добра фантазія, здоровий глузд і келишок вина.”