Rosava Doshchyk > Rosava's Quotes

“Іноді люди ходять на месу з найрізноманітніших причин, і віра не має до них жодного стосунку.”
― Umberto Eco, The Prague Cemetery

“Бібліотеки — то неймовірна штука: часом здається, ніби стоїш на вокзальній платформі і, читаючи з книжкових сторінок про екзотичні місця, подорожуєш далекими країнами.”
― Umberto Eco, The Prague Cemetery

“You know you're in trouble when your own imagination starts punishing you.”
― Eoin Colfer

“You wouldn't know a clue if it danced in front of you with a T-Shirt that read 'I'm a clue”
― Eoin Colfer

“No thief, however skillful, can rob one of knowledge, and that is why knowledge is the best and safest treasure to acquire.”
― L. Frank Baum, The Lost Princess of Oz

“I don't like lollipops.”
― Eoin Colfer, Artemis Fowl

“Ні на якого дизайнера ти, звичайно, не вчитимешся, сказала перше, що спало на думку. Та і не суттєво, ким власне ти думаєш стати. Запам’ятай найголовніше: ніколи не зв’язуйся із владою. Із, хе-хе, державою. Із нею хлібно і тепло, і черево не болить, але зрештою у тебе залишиться два виходи, дівчинко. Мовчки жерти отруту або торгувати нею. Хоча, якщо замислитися, різниці між ними жодної.”
― Володимир Арєнєв, Порох із драконових кісток

“— Немає ніякого абсолютного зла, — відрубав пан Клеменс. — І добра теж немає. Це нісенітниця, вигадка. Зло завжди дуже конкретне. І завжди дуже індивідуальне. Зло — це те, що завдає одна людина іншій: свідомо, абсолютно точно розуміючи, якими будуть наслідки. Жадаючи цих наслідків. Насолоджуючись ними.”
― Володимир Арєнєв, Порох із драконових кісток

“Їй раптом захотілося, щоб мама лежала все-таки не в Чурянах, на тамтешньому напівпокинутому цвинтарі, а тут! Щоби можна було будь-якої миті взяти й прийти до неї. Просто посидіти поряд, а то й поговорити. Хоча, звичайно, Марта давно зрозуміла, що мами там немає, там тільки тіло, а душа... душа десь далеко. Просто іноді людині потрібне місце, куди можна прийти і поговорити. І знати, що тебе зрозуміють. Що мовчки вислухають.”
― Володимир Арєнєв, Порох із драконових кісток

“Жоден критик не відповів на головне запитання: як одна й та сама людина може одночасно писати вірші і стріляти в людей?”
― Володимир Арєнєв, Душниця

“— Кожна людина під час розмови стає дзеркалом. Вона — якщо може, звісно — змінює свою мову: трохи підлаштовується під того, до кого звертається. Ну, типу, з батьками — по-одному, з училкою — по-іншому, з друзями — ...
— Але ж це... лицемірство, хіба ні?
— А чому одразу "лицемірство"? — образився Курдін. І замислився. — Ні, — сказав, — тут інше, як на мене. Це от якби я знав безліч мов і для зручності, щоб ти мене розумів, переходив на ту, яку ти ліпше знаєш.
Сашко похитав головою.
— А як тоді дізнатися, який ти справжній? Якщо із кожним розмовляєш по-своєму, то коли ж ти справді говориш... по-своєму? Тільки із самим собою?
— Самі із собою лишень психи розмовляють, — заявив Курдін. — "Справжній"... А от подивишся на інших — і збагнеш, яким є ти сам.”
― Володимир Арєнєв, Душниця

“— Де ви, панно, сьогодні гуляли? — спитав він.
— Розважалася, — сказала вона. — З козаками.
— І як?
— Добре. Усі живі. Я бачила Ангела.
— З крилами?
— Ні, замість крил у нього за плечима була рушниця.”
― Василь Шкляр, Маруся

“Ви думаєте, мені подобається проливати кров? Я вчителька. І брати мої були вчителями. Ми не збиралися убивати. Але прийшов завойовник, і тут уже одна правда: або він тебе, або ти його. Інакше не буває.”
― Василь Шкляр, Маруся

“Багато є таких, що безоглядно стають на бік сильнішого. Такий у них інстинкт самозбереження. Тому ми повинні показати людям, передовсім нашим затурканим селянам, що ми сильні. Що ми взяли зброю не для того, щоб стригти заблукалих овець.”
― Василь Шкляр, Маруся

“— Чує моє серце, що наближається прогар.
— Не слухай його.
— Кого?
— Серця. Якщо воно заяче, краще його не слухати, — сказала Маруся. — Краще вирвати його із грудей.”
― Василь Шкляр, Маруся

“Тільки пам’ятай, синку, мою науку: якщо сі доведе мати діло з москалем, ніколи-ніколи йому не вір. Особливо сі стережи його, коли в тебе свято, коли похорон, коли ти найменше очікуєш його нападу. Найдужче пильнуй — коли москаль пропонує замирення. Тоді не дрімай, тоді він нападе неодмінно...”
― Василь Шкляр, Маруся

“— Ми програли війну. Цю війну ми програли. Нас не вистачило на чотири фронти...
— Війну, може, й так, — сказала вона. Але не боротьбу. Боротьба не має кінця без осягнення мети.”
― Василь Шкляр, Маруся

“Не можна вірити людині, яка змінює мови, як шкарпетки.”
― Сергій Оксеник, Інженер

“Один і той же вибір може бути правильним за одних обставин і неправильним за інших.”
― Сергій Оксеник, Інженер

“Запитання можуть більше викрити, ніж відповіді.”
― Сергій Оксеник, Леля

“— Мене теж ніколи не покидають сни, де рвуть гармати, скачуть коні, лунають крики й команди, — продовжила Юліана. — Запах крові, гниючих ран, розпанаханих животів із виваленими кишками, сморід екскрементів — усе це не забувається, усе це поруч, хоч би ти сидів у кошику троянд. А відтак підсвідомо ти вже очікуєш нової нагоди опинитися на війні. Бо той звір, якого вона пробудила в тобі, уже ніколи не заспокоїться, а буде постійно мучити, рватися на волю. Тому що ти, бачачи, як гинуть товариші, як їхня кров і мозок цвиркають тобі на обличчя, не можеш заспокоїтися, доки не відімстиш, доки не вб’єш стількох, скількох тобі здаватиметься достатньо. Але ніколи не буває достатньо.
[ ... ]
— Очікування війни, — сказав я, — це те, що жевріє десь глибоко в мені, і я його відчуваю, але боюся роздмухати. Боюся, що знову зазнаю сп’яніння, про яке ви говорили.”
― Юрій Винничук, Аптекар

“— Любити писання — це найважливіша якість людини, що готується стати письменником.
— Однак цього не досить.
— Звичайно. Лише цього не досить. У творі має бути щось особливе. Принаймні щось, чого не можна вичитати до кінця в самому тексті. Якщо торкнутися прози, то понад усе я ставлю твори, в яких є щось недомовлене. Коли, прочитавши твір, я все зрозумів, то втрачаю до нього цікавість. Мовляв, це ж очевидно. Дуже просто.”
― Haruki Murakami, 1Q84 BOOK1〈4月‐6月〉後編

“Нічого не бійтеся. Бо неділя не буде такою, як завжди.”
― Haruki Murakami, 1Q84 BOOK1〈4月‐6月〉後編

“I never tell anyone exactly how clever I am. They would be too scared.”
― Eoin Colfer, The Eternity Code

“Це як у дупу вставити пір'їнку. Ніколи не пробували?
- Пір'їнку? Ні.
- Спробуйте! Відчуєте себе орлом.”
― Yuriy Vynnychuk, Мальва Ланда

“Таким чином, хоч мистецтво ще й зараз має стосунки до статевого життя людини і поруч з галстуками, букетами і цукерками допомагає, приміром, хлопцеві здійснювати ідею своєї мультиплікації (просто кажучи, розплодження), хоч воно і являється, правда, в мікроскопічній дозі, джерелом пізнання (і те джерело є смердюче та каламутне), хоч воно і відограє невелику дезорганізаційну роль, корисну в момент революції, але то все є акциденції, а субстанція, суть мистецтва то є розвага. Соціальна вартість мистецтва дорівнюється приблизно вартості мороженого й сельтерської води літом та гарячого чаю взимі. Соціальна виробнича функція мистецтва така, як каруселі чи невинної гри; словом — це один із засобів відпочивати.”
― Майк Йогансен, Як будується оповідання. Аналіз прозових зразків

“Коли лірика подібна до любовної пригоди, то новела нагадує радше комерційний контракт, за яким автор зобов'язується розповісти щось цікаве, а читач погоджується цьому повірити й узяти все за реальність, принаймні на час читання. Отже, щоб скласти такий контракт, треба мати чим торгувати. Систематично розповідати самого себе, як то роблять ліричні поети, в прозі не можна, в прозі це можна зробити тільки один раз.”
― Майк Йогансен, Як будується оповідання. Аналіз прозових зразків

“Тургєнєв з'явився саме в той момент, коли розплодився читач російської прози, і під цього читача він і писав. Ясна річ, такий новонаплоджений читач російської прози не більші міг ставити до цієї прози вимоги, аніж свого час читач віршів і драми ставив до Ломоносових і Хераскових. Він казав спасибі вже й за те, що було щось писане російською мовою, точнісінько як ми нещодавно дякували богові за те, що в нас був хоч Нечуй, а все ж таки Левицький, все ж таки український прозаїк, коли ми навіть Осадчого чи Свидницького держали за письменників, словом, на основі принципу: на безлюдді і Хома письменник.”
― Майк Йогансен, Як будується оповідання. Аналіз прозових зразків

“До речі, у нас уважається за пристойний тон нападатися на такого читача, що читає тільки розмови і те, що стосується до механізму оповідання, а все інше, як авторову філософію, ландшафти, виписки з наукових праць і цитати, пропускає. Тим часом такий читач тільки одбиває загальну структуру пересічної людської психіки: між автором і читачем попереду ніби складається контракт: автор береться розповідати цікаві речі (тобто речі кардинального значення для життя окремої людини), а читач зобов'язується приймати оці речі на віру і вбачати в них факти, принаймні на сам час читання.”
― Майк Йогансен, Як будується оповідання. Аналіз прозових зразків

“Далі дається характеристика — але знов не самого Чарлі Гудфеллоу, а відношення до нього громадян. Ще старий Лесінг рекомендував змальовувати не красу, не силу, не чесноту, а те враження, яке вони справляють на людей. У читачів тоді залишається (умовне) враження авторової безсторонності, незацікавленості. Це є дійсніший, дужчий спосіб умотивувати вартість описуваного об'єкту.”
― Майк Йогансен, Як будується оповідання. Аналіз прозових зразків