крим Quotes

“У той час мені подобалось дізнаватися старі назви міст і сіл. Кримські татари не вимагали їх повернення, а просто вживали ті, що чули змалечку від батьків і дідів, — і я теж почала їх вживати. Ішунь, а не Дозорноє, Карачоль, а не Чернопольє, Німецька Колонія, а не Уютноє. Я тепер і вдома говорила, що їду не в Сімферополь, а в Акмесджит, що хтось відпочиває в Кезлеві, а не в Євпаторії, що хтось із Карасубазару, а не з Білогорська. Сарилар, Кучук-Узень, Уракли, Орталан, Ай-Серез — саме звучання цих слів перетворювало Крим у моїй свідомості на скриньку, сандыкъ, із коштовним камінням.”
― Анастасія Левкова, За Перекопом є земля

“Що памʼятаю — це колискові, які співала тьотя Айше молодшим синам-близнюкам і на котрих, як я потім довідалася, сама виросла, — насправді це були не колискові, а «Урал-дагъы» і «Дертли къавал» — пісні зі страшними словами, «хай згорить Урал, перетвориться на попіл, і осліпнуть ті, хто вислав нас із Криму» — мені завжди пробігав мороз між лопатками, коли я це чула, проте здавалося, це щось украй важливе і сперечатися з цим не можна.”
― Анастасія Левкова, За Перекопом є земля

“На той час дядя Рустем був єдиний кримський татарин серед батьківських приятелів. Коли я вчилась у пʼятому класі, дядя Рустем повісився. Памʼятаю татове обурення, він заявив: «Ці татари навіть померти нормально не можуть». І, мабуть, бажаючи сказати бодай одне добре слово про покійного, додав, що ніхто з нас не вміє приготувати такий смачний плов, що ж ми тепер, мовляв, робитимемо на майовках.”
― Анастасія Левкова, За Перекопом є земля

“… у дитинстві мені не спадало на думку, що треба це запам'ятати так, щоб завжди за потреби можна було викликати в уяві, бо вже годі буде побачити це й відчути наживо. Через роки я боятимуся забути вулиці міста.”
― Анастасія Левкова, За Перекопом є земля