“У дитинстві ці металеві споруди здавались велетенськими та непідступними для проникнення. Наразі я бачу іржу та наслідки багаторазових зломів. Сєга згадує, як ми в початковій школі прогулювали уроки й ховались пів дня за гаражами. Тоді я ще кайфував від спілкування з ним, а тепер добираю слова та вичавлюю штучні емоції. Почуваюсь соціальною повією, яка чомусь віддається безкоштовно.”