“Діти не мають помирати.
Ксеня гмикнула і сумно кивнула:
— От тільки реальність зовсім інша. Кожному своє.
— Кожному своє… — задумливо повторив він. — А знаєш, де було так написано? На воротах Бухенвальду.
— І?..
— Нічого хорошого там би не написали.
— А що в цих словах поганого?
— Що поганого… Ну, от уяви на секундочку, що твоя робота — відчинити оті ворота. Нічого ж такого, так? Просто собі відчиняєш. Щоправда, в концтаборі… — він помовчав. — Я думаю, напис над входом був зроблений саме для тих, хто може засумніватися. «Кожному своє» — це ідеальне виправдання будь-якого зла. Випало тобі відчиняти браму? Відчиняй. Їм — задихнутися в газовій камері? Добре, що не тобі. Кожному своє! А головне, ніхто не винен — просто так сталося.”