Я бачу, вас цікавить пітьма Quotes

“Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої.”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Кажуть, люди стають кращі, коли плачуть. Кажуть, щирі сльози змивають наліт виправдань і знову перетворюють тебе на дитину, котра поки що не навчилася до пуття брехати навіть мамі, не кажучи вже про себе саму.”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Псих упевнений, що двічі по два — вісім, і спокійний. А неврастенік знає, що чотири, — і нервується саме через це!”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“— Скажу так: мене цікавить пітьма. І вас, я бачу, теж — якщо обрали роботу копатися в людських пороках.”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Остерігайтесь перетворитись на чудовисько, якщо б'єтесь з ними.”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“...Але найголовніше, вона не знала, що, впавши на дно небесного океану, серпокрильці рідко здатні злетіти самостійно. Як і багато душ не можуть пробитися до світла, якщо бодай раз дозволяють собі досягти дна...”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“перша - це піти звідти, де ти був щасливий. Другою помилкою стало рішення вийти надвір без мотивації жити
..- Із рiзних причин, - Андрiй спохмурнiв, намагаючись укласти суть кримінальної психології у стислу відповідь - Комусь не додали любов... У когось дитяча травма... Комусь не пояснили.. Одне слово, це ціла наука.
- Але передусім люди погані чи хороші?
- Нi те, нi те, - впевнено мовив Андрiй.- Передусім люди - тварини. А тварини, як ми знаємо, прагнуть жерти. Володіти самкою, домінувати у зграї... Виживати. Єдина відмінність людини - неймовірно великий мозок. Ото й усе. А те, що ми називаємо особистістю, духовністю, мораллю - це просто дуже великі лобні частки, - Андрiй постукав себе по чолу. - Плюс те, що в них закладено.
- I ким же закладено?
- Соціумом. Вихованням. Мамою й татом. Дещо, мабуть, передається й генетично, та загалом - той-таки Македонський лише відображав свій час.
- А як же совість?
- Просто звичка звiрятися з правилами.
- А каяття?
- Iще одне попівське слово.
- А яке ж перше? - в Харитоновому голосі пролунали азартнi нотки.
- Милосердя , ясна рiч!
..Бо є різниця між тим, хто не повірив і тим, хто перестав вірити. Перестає не той, хто засумнівався. А той, хто зачаїв на Нього образу
..- Якщо ви цікавитеся пітьмою, то й пітьма, безсумнівно, цiкавиться вами! - загадково проказав Харитон.
- Це Ніцше?
- Це ви. Остерігайтеся перетворитися на чудовисько, якщо б'єтеся з ними. Оце вже Ніцше. I теж - про вас.... Адже ви точно пiдмiтили: людина - тварина. Помилка тільки в тому, що ви знімаєте з неï вiдповiдальнiсть. Але ж призначення великого мозку саме в цьому - в умінні відрізнити свiтло від темряви! А що ж людина ? Використовує його з протилежною метою - Харитон вишкірився, дивлячись у темряву вітрового скла. - Вона прекрасно пристосувала свій мозок, щоб створювати виправдання”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Життя - це ринг. І рано чи пізно ти пропускаєш удар. Коли боксуєш проти Її Величності Долі, це неминуче, хай як віртуозно ти ухилявся...”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Сніг — це ангели кришать крихти, — повідомила вона.
— Крихти чого?
— Крихти неба!”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Якщо ви цікавитеся пітьмою, то й пітьма, безсумнівно, цікавиться вами! —”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Хочеш ягоду?
Андрій розплющив очі. Певне, він знову на хвильку задрімав. Перед ним стояв хлопчик років семи в зелених джинсах і такому ж светрі.
— Обирай, яку хочеш! — він простягнув до нього долоньки.
На правій лежала дуже красива, наче з картинки, полуниця. На лівій — велика, справді здоровецька, лохина.
— Дякую, хлопче. Відмовлюся.
— Не можна! — строго відказав хлопчик. — Треба обрати одну.
Андрій усміхнувся.
— А сам яку хочеш?
— Я не хочу. Це для тебе, але тільки одна.
Він був утішний.
— І що ж буде, як узяти синю?
— Ну… — хлопчик у зелених джинсах замислився, втупившись у вікно. — Поїзд зійде з рейок, і буде катастрофа.
— Й усі загинуть?
— Ні… Але всім буде сильно-пресильно боляче!
Андрій удавано насупився й узявся за підборіддя, начебто він думає.
— Ммм… Не підходить. А якщо червону?
— Тоді поїзд далі поїде! А боляче буде тільки тобі”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“він лише щойно помітив, яка ж вона красива. А може, річ у тому, що люди гарнішають, коли роблять хороші вчинки...”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“А коли дивишся в очі тій, з якою танцюєш, решта світу розмащується до бляклої, нечіткої картинки, і, поки лунає музика, реальність — це лише відлиск, що облямовує її лице.”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Повірте мені, можна обчіплятися хрестами, але це не наблизить вас ні на крок.”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“...Але особлива дівчинка Надя розуміла: план перетнути чорну пітьму без орієнтирів значно надійніший, ніж упевнене блукання по колу
..І, мабуть, це був найгірший урок в його житті: виходило, що обґрунтований смуток краще ущербного свята. Та на справді він так не вважав. Насправді, просто вийти на перон і вигукувати разом з усіма «з новим роком», не маючи ні шампанського, нi хлопавок, - було б краще. Це було б просто чудово! Але потім через думку, що такий новий рік нормальній людині однак не потрібен, наче аж легшало. Вона означала, що вони зовсім не прогавили шанс потішитися життям, а просто зробили раціональний вибір. Правильний. І Андрiй засвоїв урок: якщо немає вагомих причин радіти, то не варто й намагатися. Іншим разом.
..Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби
..Він думав собі: про те, що твій кролик жере м'ясо і вміє гарчати, нікому не можна розповідати
..Юпітеру - все, що хочеш, а бику - у найкращому разі батіг
..- Кожному своє... - задумливо повторив він. - А знаєш де було так написано? На воротах Бухенвальду.
- І?
- Нічого хорошого там би не написали.
- А що в цих словах поганого?
- Що поганого... Ну от уяви на секундочку, що твоя робота - відчинити оті ворота. Нічого ж такого, так? Просто собі вiдчиняеш. Щоправда, в концтаборi... - він помовчав. - Я думаю, напис над входом був зроблений саме для тих, хто може засумніватися. Це ідеальне виправдання будь-якого зла. "Кожному своє". Випало тобі відчиняти браму? Відчиняй. Їм - задихнутися в газовій камерi? Добре, що не тобі. Кожному своє! А головне, ніхто не винен - просто так сталося
..Вівці всігда думають, що ріжуть самих паршивих
..Кажуть, люди стають кращі, коли плачуть"
..Оцей розумний, приємний чоловік, що цікавиться мистецтвом, серiйний убивця. Пригадав, як вони зустрілися вперше, і той міркував про марні надії. Як він себе виправдовує? Якось же виправдовує! Адже глибоко в душі всі вважають себе хорошими. Навіть «погані в поганому світі», як оце вiн, знають, що насправді вони нормальні..
Гріхи рідко ходять нарізно. І по-справжньому вовчі гріхи радше за все властиві найпаршивішим вівцям”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Андрій микнув.
Смішно... Так ось, алкоголь упливає на самоконтроль, а отже, заважає маніякові грати роль «хорошого хлопця», яким він хоче видаватися. З іншого боку, такі люди, переступаючи всі можливі моральні кордони, часто суворі з собою щодо решти. Аскетичні, полюбляють порядок, часто — спорт.

А ви оце зараз мене змалювали!
Андрій знову гмикнув. Ніби ненароком вийняв блокнот
і викреслив слово «мер» у куточку.
-Друге: цю людину, найімовірніше, всі довкола вважають приємною, привітною, готовою безкорисно допомогти і в усіх сенсах позитивною...

Знову я! — підвівся Тупогуб.
— І найголовніше, — Андрій усміхнувся, — гумор! Точніше, його відсутність. Почуття гумору закладається в дитинстві, коли з дитиною жартують батьки. А у всіх поголовно серійних убивць проблеми в сім'ї, дефіцит любові тощо. Так би мовити, не до жартів. Ось ви, Павле Борисовичу, точно не підходите. — Просто гора з плечей! — Тупогуб картинно зітхнув. А тепер серйозно. Зовсім непитущих у нас не так уже й багато, звісно, але саджати за це ми ще не пробували. Потрібне щось суттєвіше.
Андрій розвів руками.

Це все, що є: людина, яка щосили намагається справляти хороше враження, та насправді не здатна ні на почуття, ні на елементарний жарт... Тож, як побачите когось, хто вчить напам'ять збірку «Приколи на всі випадки життя» відразу телефонуйте.

А нащо вчить? — не второпав мер.

Щоб жартувати. Чикатило зізнавався, що для нього це було найскладнішим у спілкуванні: він не розумів гумору”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Кажу, важко, коли у щось важливе віриш лише ти. І більше ніхто — ні в тебе, ні в те, що ти робиш. Ти розповідав, як ти вчора на тій сцені… Немає нічого гіршого, ніж вірити в щось важливе наодинці. А ти був не просто сам, ти був проти всіх. І оце зараз подумала — як ти не опустив рук…”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Вони не знали. Ніхто не знав, як чудово, коли наставала тиша. Коли світ переставав виштовхувати і спокійно відходив у тінь, даючи просто відпочити. Просто насолодитися такими неймовірними кольоровими краплями.”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“— А я — про конкретний гріх: про байдужість! Я тобі казав, що причин, через які люди чинять зло, загалом сім. І одна — завжди головна.”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“роздуте, гротескне відкидання самої можливості добра”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“план перетнути чорну пітьму без орієнтирів значно надійніший, ніж упевнене блукання по колу”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Кажу, важко, коли у щось важливе віриш лише ти. І більше ніхто — ні в тебе, ні в те, що ти робиш. Ти розповідав, як стояв учора на тій сцені... Немає нічого гіршого, ніж вірити в щось важливе наодинці. А ти був не просто сам, ти був проти всіх. І оце зараз подумала — як ти не опустив рук...

Опустиш руки, пропустиш у голову, — він усміхнувся. — Уже є. Життя — це ринг. Буває так, що у твоєму кутку нікого нема.”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Страх підбивав повернутися, поки не пізно, і знову відчути стіну знайомого, вписаного в мапу коридору. Знову знати, де вона і куди йде. Але особлива дівчинка Надя розуміла: план перетнути чорну пітьму без орієнтирів значно надійніший, ніж упевнене блукання по колу. Вона ступила ще крок. Пітьма спробувала виштовхати її, позбавити напрямків, розмити, розмастити широкою смугою поняття «ззаду» i «вперед». І тоді Надя плеснула знову. Плесь! Плесь-плесь! Звук плесканців — попереду, знайомий коридор - позаду. І вона знову ступила крок. І знову плеснула: плесь! Плесь-плесь!”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“... бо в м'якому світлі реанімаційної палати його чекала найбільша на світі мотивація жити далі.
Утім, він про це не знав, і тому за кілька хвилин штовхнув вхідні двері й вийшов у сонячний зимовий день, припустившись фатальної помилки. Уже другої в цій історії. Перша — це піти звідти, де ти був щасливий.
Другою помилкою стало рішення вийти надвір без мотивації жити.”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Кажуть, люди стають кращі, коли плачуть. Кажуть, щирі сльози змивають наліт виправдань і знову перетворюють тебе на дитину, котра поки що не навчилась до пуття брехати навіть мамі, не кажучи вже про саму себе.”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип дії щодо будь-якого часу доби.”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“⁃ Сніг — це ангели кришить крихти, — повідомила вона.
⁃ Крихти чого?
⁃ Крихти неба!”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“⁃ Діти не мають помирати.
Ксеня гмикнула і сумно кивнула:
⁃ От тільки реальність зовсім інша. Кожному своє”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Знаєте, чим відрізняється псих від неврастеніка? Псих упевнений, що двічі по два — вісім, і спокійний. А неврастенік знає, що чотири, — і нервується саме через це!”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“Скажу так: мене цікавить пітьма. І вас, я бачу, теж — якщо обрали роботу копатися в людських пороках.”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма