Мій примарний

Потанцюй-но зі мною, яким би прозорим не був
Тільки ніч – хай осіння й бездонна, але не назавжди.
Подаруй мені слово – на серці мені закарбуй,
Залиши після себе якусь особливу журбу.

Це жага, мій далекий, а чи зачарований зашморг?
Чи птахи у південні країни, чи ми – навмання.
Чи душа моя біла, мов птаха, гірка і крилата…
Наливається хмара водою і зіллям – горня…
Все одно ти мене не обняв, мені віри не йняв.
І не втілився в когось живого… Така моя плата.
Приморозило землю. Вогонь притрусила зо...