#кожен_собі_самайн

Той, що приходив до мене по забуття,
Дуже спокійно ранком собі пішов.
Думаєш, це настоянка, порошок?
Легко йому, бо собі півдуші відтяв.

Плакали діти, лаялися батьки,
Місто тонуло в осені по дахи.
Хочеш іти таким – то усе покинь,
Друзям не вір і порох тримай сухим.
Я – не даю нічого такого, ні.
Просто горить вогнем той, хто досі скнів.
Просто вони приходять – і йдуть самі.
Хто зміг.
Це – не просто вірш, це – анонс проекту, який зараз у розпалі. Ви можете почитати і подивитись ще, бо це історі...