Мандри

Тут ніч, там ранок, і у долинах туман по стегна,
Скриплять пустелі, зітхають гори, кого підкориш?
Хуан Альварес іде в Сантьяґо-де-Компостела,
Іде на трасу Джакомо-стопер – йому в Анкорідж.

Присплять вокзали іще Іванку, самотню душу –
В ніде ночує, в ніде кочує, а спиться добре.
Побіля Гангу жує Марія солодку грушу,
На флейті грає, і до Марії плазують кобри.
Що тобі, хлопче, дім, що тобі за тепло? Ніч колихає сни, день настає, мина, що тобі тут було, що тобі загуло, скільки тобі шляху – пилу і...