Спитайте Мієчку Quotes

“Робіть те, чого вам хочеться. Не слухайте нікого. Навіть мене не слухайте, дівчата. Просто робіть так, щоб добре було вам самим, бо ніхто потім не оглянеться на вас, що ви робили щось, аби комусь було затишно, аби комусь було світло і не дуло. Ніхто не згадає.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Літо перевалило за половину, а друга половина літа, як відомо, втричі коротша. Після неї воно більше не йде, а стрімко добігає кінця.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Найгірша тюрма — це ти сама.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“— Не можна аж так, — хитала головою бабуся. — У Бога треба вірить, тоді люди щасливіші і не спиваються.
— А отой, за якого ти казала, що спився од причастя? — спитала Мієчка.
— Скільки я тобі розумного казала, Соломіє, а запам'ятала ти оце.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Бо життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Це тільки у кіно виглядає доречно. В житті ніхто нікого не чекає. В житті я приїду, його не буде, я сидітиму коло під’їзду, потім тинятимусь містом, упрію, буде мокра спина і брудні від міського пилу ноги. А тоді він мене побачить і не приховуватиме того, що ця несподіванка не надто приємна.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Кожна по-своєму щаслива і по-своєму нещасна.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Все задоволення від такої ідеї кінчається там, де замість неї починається реальність.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“– Від чого він мене лікуватиме? Від 100 років?”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Обидві сестри завмерли, їм було так приємно це все слухати, наче вони знову малі, наче справді можна лишитись спати на дворі, наче бабусина злість їх ще хоч трошки лякає.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Робіть те, чого вам хочеться. Не слухайте нікого. Навіть мене не слухайте, дівчата. Просто робіть так, щоб добре було вам самим, бо ніхто потім не оглянеться на вас, що ви робили щось, аби комусь було затишно, аби комусь було світло і не дуло. Ніхто не згадає. А ще, дорогі мої, заводьте дітей…”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“вони спішили не проґавити річчину вечерю — велике, кругле, як ялинкова іграшка, червоне сонце.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Взяла собі кави, якої не хотіла, але треба було щось тримати в руках.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Як дивно, коли поруч із тобою засинає людина, раптом опинятись наодинці з собою. Тепер, уже без нікого.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“– Візьми приїдь до нього.
– Послухай, це тільки у кіно виглядає доречно. В житті ніхто нікого не чекає. В житті я приїду, його не буде, я сидітиму коло під’їзду, потім тинятимусь містом, упрію, буде мокра спина і брудні від міського пилу ноги. А тоді він мене побачить і не приховуватиме того, що ця несподіванка не надто приємна.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Вона здавалась маленькою, напівпрозорою і беззахисною. І це було те, що так тягнуло до неї чоловіків.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Мієчка любила монотонну роботу, коли міліметр за міліметром розповзається блиск і чистота.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“– Твій прадід, коли жінки у полі народжували, наймав чужих, щоб ті пололи, коли прабаба твоя була у положенні, – казала бабуся.
– І скільки у неї дітей померло? – кидала у відповідь Марта, спираючись на сапу.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“А ввечері ій раптом стало себе шкода. Стало сумно, печально і самотньо, як часом буває усім, коли сідає сонце.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Ця мить, коли ось вона ще була з тобою, а тепер полетіла у свої сонні краї, Марію завжди чудувала. Як дивно, коли поруч із тобою засинає людина, раптом опинитись наодинці з собою. Тепер, уже без нікого...”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Ти знаєш, я вперше ніч плакала, а потім подумала, що вони все ж не такі вже, як ми, розумієш? Вони розбираються, вони зовсім інакше думають.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“⁃ Ба, ну дитина ж зовсім на нього не схожа.
⁃ Марто, чоловікам завжди треба казати, що гіпотетично їхні діти схожі на них.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“– То він, може, штунда? – допитувалась пані Дарочка.
– Не штунда, – втрутилась Марта. – Казав, буде пить.
– Ага, то це він із тих, що на реабілітації? Із наркоманів?
– Пані Дарочко, між алкоголіками і штундами є ще проміжні значення, – відрізала Марта.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“— Треба ж таке, — сказала бабуся. — Все життя прожить тут, будувати світле майбутнє, щоб онучки боялись тут народить дітей.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“він сидів, наче нічого не сталось, і зосереджено мокав млинець у тарілочку з медом. мед часом капав йому на голий живіт. тоді він пальчиком обережно його забирав і облизував.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“дивилась, як вогонь язиками огортав металеві боки ковшика, і чекала, поки зашипить вода”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“мієчка згадала, як вони з данилом їздили у шотландію, де м’якою травою поросли пагорби, де було мокро, вітряно й просторо.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку