Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1 Quotes

“Будь ласкав, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому.
Бо москалі чужі люди,
Тяжко з ними жити;
Немає з ким поплакати,
Ні поговорити.
Так нехай же я хоч через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скушно, що я всяку ніч тілько й бачу во сні, що тебе, Керелівку, та рідню, та бур'яни (ті бур'яни, що колись ховався од школи); весело стане, прокинусь, заплачу. Ще раз прошу, напиши мені письмо, та по-своєму, будь ласкав, а не по-московському.”
― Taras Shevchenko, Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1: 1839-1857

“Переписав оце свою "Слепую" та й плачу над нею, який мене чорт спіткав і за який гріх, що я оце сповідаюся кацапам черствим кацапським словом. Лихо, брате отамане, єй-богу, лихо. Це правда, що окроме Бога і чорта в душі нашій єсть ще шось таке, таке страшне, що аж холод іде по серцеві, як хоч трошки його розкриєш, цур йому, мене тут і земляки, і не земляки зовуть дурним, воно правда, але що я маю робить, хіба ж я винен, що я уродився не кацапом або не французом. Що нам робить, отамане-брате? Прать против рожна чи закопаться заживо в землю - не хочеться, дуже не хочеться мені дрюковать "Слепую", але вже не маю над нею волі, та цур їй, а обридла вже вона мені.

Т. Г. Шевченко до Я. Г. Кухаренка
30 вересня 1842. С.-Петербург”
― Taras Shevchenko, Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1: 1839-1857

“32. Т. Г. ШЕВЧЕНКА, І. М. КОРБЕ, В. О. ЗАКРЕВСЬКОГО,
Я. П. ДЕ БАЛЬМЕНА ДО М. А. МАРКЕВИЧА
22 січня 1844. Вейсбахівка

Ми, по милости Господней, гетьман, повеліваємо вам — дер-
кач в сраку! — щоб ви — генеральний обозний! — прибули до нас сьогодня, коли можно, а не то завтра — у Безбуховку - до гетьмана.

Т. Шевченко рукою власною
Полковник компанійський - Корба.
Января 22-го дня, року 1844-го

Генеральний старшина Вихтор Мочеморденко.
Військовий ієсаул Яків Дибайло.

На першому аркуші:
Великоможному панові
генеральному обозному
Маркевичу
добродієві”
― Taras Shevchenko, Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1: 1839-1857

“Не знаю хто, а тільки хтось колись десь писав і дрюковав, а я читав тож колись да гдесь: "Нещастя, каже, таке страшило, що має голову світлу, як сонце, а ноги цинові, коли хто, страшила злякавшись, упаде на землю, то воно його розтопче своїми важкими ногами; коли ж, не злякавшись, зирне йому в вічі, тоді лихо зробиться чоловікові добром"; воно й правда. Терпіть же і Ви, коханий Тарасе, і дякуйте Бога; і Бог Вас помилує, дасть спокій і тихую радость серцю, щастя на небі і пошле прощеніє і милость на землі.”
― Taras Shevchenko, Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1: 1839-1857

“Переписав оце свою "Слепую" та й плачу над нею, який мене чорт спіткав і за який гріх, що я оце сповідаюся кацапам черствим кацапським словом. Лихо, брате отамане, єй-богу, лихо. Це правда, що окроме Бога і чорта в душі нашій єсть ще шось таке, таке страшне, що аж холод іде по серцеві, як хоч трошки його розкриєш, цур йому, мене тут і земляки, і не земляки зовуть дурним, воно правда, але що я маю робить, хіба ж я винен, що я уродився не кацапом або не французом. Що нам робить, отамане-брате? Прать против рожна чи закопаться заживо ч землю - не хочеться, дуже не хочеться мені дрюковать "Слепую", але вже не маю над нею волі, та цур їй, а обидва вже вона мені.

Т. Г. Шевченко до Я. Г. Кухаренка
30 вересня 1842. С.-Петербург”
― Taras Shevchenko, Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1: 1839-1857

“Брате Микито, треба б тебе полаять, та я не сердитий. Нехай буде так, як робиться. Бач за що я тебе хочу лаять, чом ти, як тілько получив моє письмо, до мене не написав, бо я тут турбувався. Трапляється, що письма з грішми пропадають, - а вдруге за те, що я твого письма не второпаю, чортзна по-якому ти його скомпонував, ні по-нашому, ні по-московському - ні се, ні те, а я ще тебе просив, щоб ти писав по-своєму, щоб я хоч з твоїм письмом побалакав на чужій стороні язиком людським.”
― Taras Shevchenko, Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 1: 1839-1857