Щедрий вечір Quotes

“А над нами мерехтять і не падають зорі, а поперед нас вихоплюються і вихоплюються тихі вогники, а біля них озиваються голоси щедрівників:

Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір…

І хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в цім світі, де є зорі, і добрі люди, і тихі вогники, і щедрі вечори…

Розділ дев'ятий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“... і ось уже кінь виносить нас у широкий засніжений світ, де у паморозі срібно туманіють верби, де вітряки остуджують сонце, а річка погойдує переспілі китиці отого очерету, в якому й досі живуть чиїсь сумні голоси


Розділ дев'ятий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“А за вікнами крекче мороз і посвистує вітер, він торгає приморожене гілля груші і видобуває з неї то стогін, то срібний передзвін

Розділ дев'ятий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“І маю я сумнівів і гризоти більше ніж надій

Розділ дев'ятий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Вибуяв ти, як дуб, а розуму й на жолудь не вродило! (дядько Себастіян)

Розділ восьмий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Дивився біс у воду і тільки чорта бачив (дядько Стратон)

Розділ восьмий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“...підіймає довгі вії, і на його темному обличчі гарно виділяються сірі, з дрімливим туманцем очі. Та які очі! Напевне, з приімлених купальських світанків вбирали вони той дрімливий туманець, що вигинає вії, дивує, бентежить і радує людину

Розділ восьмий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Не зважай на чиїсь теревені – вони весь вік чіпляються до живого (тітка Олена)

Розділ сьомий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Тут лід був такий тоненький, що чулося, як під ним стиха жебоніла і пересварювалась із берегом вода

Розділ сьомий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“В торгу й святі правди не кажуть... (батько)

Розділ шостий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Я..як добре попоїм, то моя душа тоді наче на подушці лежить... (дядько Шевко)

Розділ п'ятий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“...чого це всі дорослі так люблять говорити дітям про сватання, одруження і прийми? Деякі родичі підбирали мені молоду ще тоді, коли я й до школи не ходив. Напевне, думають: нам оте в голові, що і їм?

Розділ п'ятий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Він теж, як більшість дорослих, має звичку прикидатися, не впізнавати тебе і так говорити з меншими, ніби вони тільки сьогодні побачили світ

Розділ п'ятий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Вона так несе усміх, що, здається, посміхається кожному з нас. А слова її й досі, через сорок років, обзиваються моєму привечір'ю...

Розділ четвертий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Літо збігло, як день, і з невлежаного туману вийшов синьоокий, золоточубий вересень. Він причепив до свого бриля червоний з вологістю кетяг калини й нитку бабиного літа, заглянув до нашої школи, завзято вдарив у дзвін та й пішов поміж садами в степи крутити крила вітряків.

Розділ четвертий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Навколо рясніють поля. В житах заблудилась дорога, нагорбатились верби над нею, за ними прокльовуються зорі. І тиша, тиша навкруги, бо молодик над степами, бо житній сон у степах.

Розділ третій”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Від нас уже відкочувалися громи, над нами стишувався дощ, а під нами вигиналися, щасно плакали трави і цвіт. І пахло суницею, грибами, розіпрілим хмелем і тією житньою свіжістю, яку приносять тільки петрівчанські пучки блискавиць. Немало накидав їх сьогодні Ілля і в ліс, і поза ліс, вибиваючи нечисту силу.
Ми пробігли чиюсь загороду, в якій стояли високі дуплянки, обминули озерце червоного проса, перехопились через струмок, що став тепер річкою, і опинилися на зарослому терном узліссі. За ним уже стояли поколошкані зливою жита й пшениці


Розділ другий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Знову загриміло, синім коренем вималювалась блискавка, розкрила шматок другого неба і згасла у хмарі...Справді, під темним небом затривожився, загудів ліс, закипіло листя на ньому, деревам чогось захотілося бігти, але вони не знали, куди податися, й, стогнучи, металися на всі боки. Знову мигнула блискавка раз і вдруге, ліс і зверху, і зсередини просвітився недобрим блакитнавим огнем, а грім, як навіжений, лупнув у кілька ціпів, неначе хотів обмолотити землю. І вона під ударами грози почала злякано кренитись у безвість


Розділ другий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Чогось завжди отак виходить: гарного гриба нiяк не знайдеш, а поганка сама в очi лiзе.


Розділ другий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Сьогоднi i небу, i сонцю млостилося, нездужалось, i далечiнь стояла така, нiби на нiй хтось перелопачував сонячне промiння iз мiсячним. I лiс, i птиця в ньому чогось притихли, а дзюркотливе джерельце спiвало й спiвало свою пiсеньку ще й на дурничку пiдгойдувало розмите корiння

Розділ другий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Це ж у нас як заспіває соловей, то й зорі поближчають (мати)

Розділ перший”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“От і зараз уся наша хатина пахне суницями, в одне вікно заглядає стара груша, а в друге – яблуня... Хіба це не розкіш?

Розділ перший”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“..коли журба їсть людину, то їй не до їжі

Розділ перший”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“В загорожі за воринням ще дрімало в тінях, у росі і метеликах високе різнотрав'я. Над ним обважнілі бджоли перебирали невидимі струни, при його корінні темніла волога суниця. А вітрець усе увивався біля трави, усе будив її і отих лінивих метеликів, що понакривали крилом крило і не журяться.”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Пусти брехню дрібну, наче мак, а вирсоте завбільшки з кулак! (Люба)

Розділ перший”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“...так нахмарилось на душі, аж гримить...

Розділ перший”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“І справді, у нас люди чиїсь гроші міряли, наче картоплю: і возами, і мішками, і мірками, і казанами, і горщиками. А про свої здебільшого казали так: дав бог копієчку, а чорт дірочку, та й попала божа копієчка в чортову дірочку.

Розділ перший”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Наступила та незручна тиша, коли один мовчить, а другий не говорить.

Розділ перший”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Я й досі впевнений, що холодноокість збіднює і світ, і душу навіть дуже розумним людям...

Розділ перший”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“літо,
літечко!

Воно тихо з полів зайшло в село, постояло біля кожного тину, городу та й взялося до свого ділечка, щоб усе росло, родило. І все аж навшпиньки спинається, так хоче рости, так хоче родити!

Розділ перший”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір