Оголений нерв Quotes

“- Мамо, зачекай, - попросив син. - Скажи мені, будь ласка, навіщо ти лікарю засунула в кишеню двісті гривень?
- Як навіщо? - сказала вона здивовано. - За те, що прийшов на виклик.
- Тобто ця послуга стала вже платною?..
- Синку, ти ж знаєш, що не помажеш - не поїдеш...
- Такса, - син зітхнув, - у нас завжди була такса. Не хочеш у в'язницю за скоєний злочин? Штука баксів - на рік менше проведеш за гратами...Не хочеш іти на роботу? Купи лікарняний за сто п'ятдесят гривень на один день... Нас роками привчали до такси, і ми, німі раби, покірно її даємо. Я був гордий, коли попав на Майдан, і впевнений, що корупція буде подолана, що ми зможемо жити в правовій державі, де кожен буде чесно виконувати свої обов'язки і платити податки... Якщо й надалі будемо пхати конвертики в кишеню - нічого не зміниться... Я...Я не розумію... Мої друзі, мої побратими полягли... Їх розстріляли, щоб ми й надалі жили по-старому і пхали гроші в кишені?...”
― Світлана Талан, Оголений нерв

“Страх, природна людська емоція, скував людей, навіть саме місто завмерло, сховавши людей у підвалах і за стінами осель. Помирати страшно, а жити в очікуванні смерті ще жахливіше. Прислухатися до канонади, до розривів мін та снарядів, до щоденних обстрілів, які можуть накрити будь-якої миті будь-кого — тебе, твоїх близьких, рідних, — стає нестерпним. У декого з людей страх уже переріс у щось більше і щодня підживлювався постійними очікуваннями чогось жахливого. Це був страх невідомості. Як люди бояться не самої темряви, а того, чого в ній не бачать, так і мешканців міста лякала невідомість — оманлива порожнеча. Навалювалося почуття тривоги і підступно, міцно стискало людей у своїх лещатах, а невідомість майбутнього змушувала коритися долі і чекати неминучого. Уже ніхто не впадав в істерику при обстрілах, змирившись із долею. Хіба що з’явилася звичка лягати спати всім в одній кімнаті: якщо доведеться загинути, то всією родиною одразу.”
― Світлана Талан, Оголений нерв

“— Людська пам’ять взагалі дивна річ: зберігає те, що хочеш забути, — думаючи про щось своє, промовила Настя. — Вона може викреслити події, залишивши людині почуття. Кохання, якщо воно є, не можна ані викинути з пам’яті, ні вирвати з душі…”
― Світлана Талан, Оголений нерв