The Guards Quotes

“I get through some print.”
― Ken Bruen, The Guards

“It’s said the difference between one friend and none is infinity.”
― Ken Bruen, The Guards

“I've always been a reader; no matter what else I've lost, I hung on to that.”
― Ken Bruen, The Guards

“time doesn’t pass. We pass.”
― Ken Bruen, The Guards

“I don’t do sun. I’m delighted with the lack of rain and anything over is over-indulgence. I don’t trust it. Makes you yearn. For things that cannot last.”
― Ken Bruen, The Guards

“There’s always been books. All my bedraggled life, they’ve been the only constant. Even Sutton, my closest friend, had exclaimed, “What’s with the fucking reading, man? You used to be a guard, for christsakes.” Which is Irish logic at its finest. I’d said to him then and umpteen times since, “Reading transports me.”
― Ken Bruen, The Guards

“Existence is sometimes what a forward artillery observer sees of enemy lines through field glasses. A distant and troubling view brought suddenly into focus with a wealth of obscene detail. It”
― Ken Bruen, The Guards

“Friday night, I resolved to have a quiet time. Two pints and a chips carry-home. Alas, the pints got away from me and I hit the top shelf.”
― Ken Bruen, The Guards

“It’s always the same. When you come out of it and take a look around, the sight of wounds that you have left on the people who care for you makes you wince more than those you have inflicted on yourself. Though I am devoid of regret or remorse for almost anything I have done, if there is a corner for these feelings then it lies with that awareness. It should be enough to stop you from ever going back down there, but it seldom is. Anthony Loyd, My War Gone By, I Miss It So.”
― Ken Bruen, The Guards

“Паб я знайшов випадково. Прогулювався Форстер-стріт, аж раптом пустилася злива. Це такий дощ, який кидається саме на тебе, і ти миттєво промокаєш наскрізь. Я зайшов у провулок і побачив цей паб. Наче чекаючи на мене, вони вивісили у вікні оголошення:
ЛЕГКІ НАПОЇ НЕ НАЛИВАЄМО.
Паб був старий, схожий на маленьку кухню. Міг умістити щонайбільше двадцять відвідувачів. Бармену вже було за п'ятдесят.
Мене він не знав. Який приємний бонус. Я замовив випивку та роззирнувся навколо. На стінах висіли старі постери ''Гіннесу'' - хлопець, що піднімає візок, та двійко сивих коней. А ще ці безсмертні слова: ''ГІННЕС - ЦЕ ДОБРЕ''.
Тут був справжній ірландський паб до нутра своїх іржавих кісток.
Моїм улюбленцем став пелікан із келихами пінистого пива у дзьобі. Бармен сказав мені:
- Не люблю зміни.
- Я б за вас проголосував.
- Одного дня до мене приходив чоловік, хотів викупити мої постери.
- Все можна купити.
- Тільки не тут.
Я пішов та сів у кутку. Дерев'яний стіл, стілець зі старою та твердою дерев'яною спинкою. Двері відчинилися, і до пабу увійшов кремезний фермер. Ні до кого конкретного не звертаючись, він сказав:
- До літа не протягнемо.
Це моє місце."

(с) Кен Бруен ''Джек Тейлор. Стражі порядку”
― Кен Бруен, The Guards

“Question: “What do you know about money?” Young Man: “Not a lot.” Answer: “It’s how they keep score.” Bill James, Gospel”
― Ken Bruen, The Guards

“Декілька років тому я читав книжку, де один тип запитав: "Як так сталося, що, незалежно від того, як довго я не бачив батьків або яка відстань пролягала між нами, вони завжди дотягуються до струн моєї душі?"

Відповідь проста: тому що саме вони їх натягували.”
― Ken Bruen, The Guards

“A GALWAY LAMENT You watched—through April from a place of forbearance … called fortitude.”
― Ken Bruen, The Guards

“Bir süre suya baktı.
"Sevişmek ister misin?
"Ne?"
"Beni duydun."
"Kaç yaşındasın sen, on dokuz mu?"
"İş için para ödeyecek misin?"
"Yakında."
"Öyleyse en azından sevişelim.”
― Ken Bruen, The Guards

“Dead children do not give us memories, they give us dreams.” Thomas Lynch, The Undertaking   I”
― Ken Bruen, The Guards