Nutcracker Quotes

“In all probability, the man who found the horoscope would also catch Nut and Nutcracker. They had to believe all the more strongly in the astrologer’s new forecast since none of his predictions had ever come true. Sooner or later, his prognoses had to be right, given that the king, who could never be wrong, had made him his Grand Augur.”
― E.T.A. Hoffmann, Nutcracker and Mouse King and The Tale of the Nutcracker

“in a boat floating down a river of pink lemonade!”
― E.T.A. Hoffmann, The Nutcracker: The Original Holiday Classic

“Ah!” Marie finally exclaimed. “Ah! Dear Father! Who owns that darling little man over on the tree there?” “He,” the father answered. “He, dear child, should work hard for all of us. He should crack the hard nuts for us nicely. And he should belong to Luise as much as he belongs to you and to Fritz.” The father then removed him cautiously from the table and, raising the wooden cape aloft, the manikin opened his mouth wide, wide, and showed two rows of very sharp, very tiny white teeth. When told to do so, Marie inserted a nut and—Crack! Crack!—he chewed up the nut, so that the shell dropped away, and the sweet kernel itself ended up in Marie’s hand. By now, everyone, including Marie, had to know that the dainty little man was an offspring of the dynasty of Nutcrackers and was practicing his profession. She shouted for joy, but then her father spoke: “Since, dear Marie, you love Friend Nutcracker so much, you must shield and shelter him especially, even despite the fact that, as I have said, Luise and Fritz have as much right to use him as you!”
― E.T.A. Hoffmann, The Nutcracker

“Відтак вони повели Марі та Лускунчика до замку, до зали з кришталевими стінами, що мінилися всіма барвами веселки. Понад усе Марі вподобала там гарненькі стільчики, столики, комоди та секретери з кедрового та бразильського дерева, інкрустовані золотими квітками
Запропонувавши гостям сісти, принцеси пообіцяли приготувати їм частування і тут-таки принесли різноманітні горшечки та полумиски з найтоньшої японської порцеляни, а також золоті та срібні ложечки, ножики, виделки, тертушки, каструлі та інше начиння
Потім на столах з'явилися фрукти та солодощі, яких Марі в житті не бачила, і принцеси білими, наче сніг; рученятами заходилися граційно вичавлювати з фрутків сік, товкти прянощі, терти солодкий мигдаль-одним словом, управно господарювати

Розділ 13. Столиця”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Хіба можна передати словами красу й велич того міста, що постало перед Марі на галявині, вкритій строкатим квітковим килимом? Тамтешні будинки вражали химерними формами, геть не схожими на форму звичних споруд, а дахи були оздоблені майстерно виплетеними вінками. Стіни й вежі майоріли найяскравішими барвами, до того ж вежами плелися настільки вигадливі гірлянди, що й описати важко!
Коли Марі з Лускунчиком проходили крізь браму, споруджену з мигдалевих коржиків та цукатів, срібні солдатики відкозиряли їм...

Розділ 13. Столиця”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Незабаром до Марі долинув безладний веселий гомін, а за мить вона побачила безліч файнесеньких чоловічків, котрі розвантажували переповнені вози, яких на ринку було як піску морського. Те, що лежало на возах, скидалося на яскраві папірці та шоколадні плитки

Розділ 12. Лялькове королівство”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Вони протюпали ще трішки, і Марі почула гучний шум води. Ото й був Лимонадний потік. Широкий та величний, він гордовито котив свої жовтуваті хвилі повз розкішні кущі, що мерехтіли смарагдово-зеленим сяйвом. Цілюща вода дихала прохолодою, від якої ставало легше на душі й на серці
Неподалік повільно текла ще одна духмяна річка - темно-жовтого забарвлення. Понад нею сиділи премилі пуцьвіріньки - вудили дрібну рибку й одразу наминали свою здобич (наблизившись, Марі зауважила, що ті рибки скидаються на ліщину) А трохи далі на березі розташувалося невеличке симпатичне село. Темно-коричневі хатинки, дерева, оселя священника й комора були вкриті золотими дахами й розмальовані так пістряво, неначе на них наліпили помаранчеві цукати та мигдалеві зернятка

Розділ 12. Лялькове королівство”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Марі подивилась туди, куди він указував, і помітила всього за кілька кроків прегарну браму. Здавалося, вона була складена з білого й коричневого мармуру, помережаного жовтими цяточками, проте, наблизившись, Марі збагнула, що то ніякий не мармур, а зацукрований мигдаль та родзинки. Тому й брама, за словами Лускунчика, звалася Родзинково-мигдалевою
Бічна галерея цієї брами була зроблена з ячмінного цукру, і на ній шестеро мавпочок у червоних курточках грали хвацькі турецькі марші. Марі слухала їх і мимохідь крокувала далі й далі мармуровими плитами, що насправді являли собою цукор, зварений із прянощами
Невдовзі мандрівників оповили пахощі, що линули з чарівного гаю, виструнченого обабіч дороги. Темне листя сяяло й мерехтіло так яскраво, що на його тлі ясно видніли золоті та срібні плоди з барвистими хвостиками. А ще Марі розгледіла стрічки й букети квітів, що оздоблювали дерева, немов наречених та іхніх гостей. Від найменшого подуву вітерцю, сповненого помаранчевих пахощів, гілля й листя шелестіло, а золота сухозлотиця шурхотіла і тріскотіла на кшталт веселої музики, що ніби запрошувала вогники до танцю

Розділ 12. Лялькове королівство”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Посеред вітальні вивищувалась ялинка, щедро оздоблена золотими та срібними яблуками. На кожній гілці, неначе пуп'янки і квіти, викрашалися зацукровані мигдалеві горішки, барвисті цукерки та інші смаколики. Проте справжніми шатами були сотні малесеньких свічечок, що зірочками мерехтіли в темному вітті. Випромінюючи щастя й утіху, ялинка ніби запрошувала скуштувати її плодів. А довкоруж було скільки всього цікавого! І все блищало, вигравало, променіло, вабило до себе, закликало роздивитись якнайкраще
Марі помітила й ляльок, і гарнюні іграшкові тарілочки з горнятками, але понад усе її потішила шовкова сукенка, оздоблена пістрявими стрічками. Сукня висіла на вішаку так, що помилуватися нею можна було зусібіч.

Розділ 2 Подарунки”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“У душі красу шукай”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Отак Марі й заручилася з Дроссельмеєром. За рік він приїхав по неї в золотій кареті, запряженій срібними конями, і повіз до свого королівства. Я чув, ніби на весіллі в них вибивали дрібушки понад двадцять тисяч ляльок, оздоблених перлами та діамантами! Подейкують, Марі-королева досі править тією країною, де за великого-великого бажання можна побачити солодкі гаї і замки з марципану - тобто найдивовижніші речі

Розділ 14 Кінець”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Відтак вони повели Марі та Лускунчика до замку, до зали з кришталевими стінами, що мінилися всіма барвами веселки. Понад усе Марі вподобала там гарненькі стільчики, столики, комоди та секретери з кедрового та бразильського дерева, інкрустовані золотими квітками
Запропонувавши гостям сісти, принцеси пообіцяли приготувати їм частування і тут-таки принесли різноманітні горшечки та полумиски з найтоньшої японської порцеляни, а також золоті та срібні ложечки, ножики, виделки, тертушки, каструлі та інше начиння
Потім на столах з'явилися фрукти та солодощі, яких Марі в житті не бачила, і принцеси білими, наче сніг; рученятами заходилися граційно вичавлювати з фрутків сік, товкти прянощі, терти солодкий мигдаль-одним словом, управно господарювати

Розділ 13. Столиця”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Хіба можна передати словами красу й велич того міста, що постало перед Марі на галявині, вкритій строкатим квітковим килимом? Тамтешні будинки вражали химерними формами, геть не схожими на форму звичних споруд, а дахи були оздоблені майстерно виплетеними вінками. Стіни й вежі майоріли найяскравішими барвами, до того ж вежами плелися настільки вигадливі гірлянди, що й описати важко!
Коли Марі з Лускунчиком проходили крізь браму, споруджену з мигдалевих коржиків та цукатів, срібні солдатики відкозиряли їм...

Розділ 13. Столиця”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Яка ж то приємність була плисти в мушлі рожевого гладінню, від якої линули пахощі троянд! Виблискуючи золотими боками, дельфіни, задирали носи й підкидали кришталеві струмені, а коли вода падала мерехтливими осяйними арками, то здавалося, буцімто два чисті сріблясті чарівні голоси виспівують...

Розділ 13. Столиця”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Лускунчик плеснув у долоні, і Трояндове озеро завирувало, зашумувало, стало дибки, здіймаючи хвилі. Удалині Марі помітила кількох золотих дельфінів, запряжених у чималу мушлю, оздоблену коштовними камінцями, що виблискували на сонці

Розділ 13. Столиця”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“За деякий час лагідний вітерець навіяв їм дивовижні трояндові пахощі, і все довкоруж осяялося м'яким рожевим мерехтінням (як зауважила Марі, то були виблиски темно-рожевої води) Вода мелодійно хлюпотіла й бриніла коло їхніх ніг, дедалі прибуваючи, аж поки не перетворилася на величезне мальовниче озеро, поверхнею якого плавали пишні сріблясто-білі лебеді з золотавими стрічками на шиї. Птахи виводили чарівних пісень, а діамантові рибки то пірнали, то виринали з рожевих хвиль, неначе танцювали якийсь танець

Розділ 12. Лялькове королівство”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Незабаром до Марі долинув безладний веселий гомін, а за мить вона побачила безліч файнесеньких чоловічків, котрі розвантажували переповнені вози, яких на ринку було як піску морського. Те, що лежало на возах, скидалося на яскраві папірці та шоколадні плитки

Розділ 12. Лялькове королівство”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Вони протюпали ще трішки, і Марі почула гучний шум води. Ото й був Лимонадний потік. Широкий та величний, він гордовито котив свої жовтуваті хвилі повз розкішні кущі, що мерехтіли смарагдово-зеленим сяйвом. Цілюща вода дихала прохолодою, від якої ставало легше на душі й на серці
Неподалік повільно текла ще одна духмяна річка - темно-жовтого забарвлення. Понад нею сиділи премилі пуцьвіріньки - вудили дрібну рибку й одразу наминали свою здобич (наблизившись, Марі зауважила, що ті рибки скидаються на ліщину) А трохи далі на березі розташувалося невеличке симпатичне село. Темно-коричневі хатинки, дерева, оселя священника й комора були вкриті золотими дахами й розмальовані так пістряво, неначе на них наліпили помаранчеві цукати та мигдалеві зернятка

Розділ 12. Лялькове королівство”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Вони протюпали ще трішки, і Марі почула гучний шум води. Ото й був Лимонадний потік. Широкий та величний, він гордовито котив свої жовтуваті хвилі повз розкішні кущі, що мерехтіли смарагдово-зеленим сяйвом. Цілюща вода дихала прохолодою, від якої ставало легше на душі й на серці

Розділ 12. Лялькове королівство”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Марі подивилась туди, куди він указував, і помітила всього за кілька кроків прегарну браму. Здавалося, вона була складена з білого й коричневого мармуру, помережаного жовтими цяточками, проте, наблизившись, Марі збагнула, що то ніякий не мармур, а зацукрований мигдаль та родзинки. Тому й брама, за словами Лускунчика, звалася Родзинково-мигдалевою
Бічна галерея цієї брами була зроблена з ячмінного цукру, і на ній шестеро мавпочок у червоних курточках грали хвацькі турецькі марші. Марі слухала їх і мимохідь крокувала далі й далі мармуровими плитами, що насправді являли собою цукор, зварений із прянощами
Невдовзі мандрівників оповили пахощі, що линули з чарівного гаю, виструнченого обабіч дороги. Темне листя сяяло й мерехтіло так яскраво, що на його тлі ясно видніли золоті та срібні плоди з барвистими хвостиками. А ще Марі розгледіла стрічки й букети квітів, що оздоблювали дерева, немов наречених та іхніх гостей. Від найменшого подуву вітерцю, сповненого помаранчевих пахощів, гілля й листя шелестіло, а золота сухозлотиця шурхотіла і тріскотіла на кшталт веселої музики, що ніби запрошувала вогники до танцю

Розділ 12. Лялькове королівство”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Цілком несподівано вона опинилася на лузі, що мінився й вигравав блискітками, неначе всипаний коштовними камінцями, і розливав чарівні пахощі

Розділ 12”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“І поки Дроссельмеєр розбирав, а тоді знову збирав свою іграшку, добрий гумор повернувся до нього, тож він подарував дітлахам кількох коричневих чоловічків із золотими личками, ручками та ніжками. Фріцові й Марі ті чоловічки припали до душі, адже від них линули приємні солодкаві пахощі, схожі на аромат медовий пряників

Розділ 2. Подарунки”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Чарівний замок, що вивищувався на зеленому моріжку, всипаному червоними квітами, й виблискував численними дзеркальними вікнами та золоченими вежами. З новим переспівом дзвоників двері відчинились, і звідти вигулькнули крихітні люди - красуні в сукнях із довгими шлейфами та їхні супутники в капелюхах із пір'ям. Вони походжали туди-сюди, а у великій залі, осяяній безліччю свічечок у срібних підсвічниках, під музику скакали гопки дітлахи в коротеньких штанцях і спідничках. Відтак у вікно визирнув панок у світло-зеленому плащі - помахав усім рукою і сховався.

Розділ 2 Подарунки”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“А тоді зліз із коня й заповзявся роздивлятися новенький ескадрон гусарів. У червоних мундирах, оздоблених золотим шитвом, зі срібними шаблями в руках, вони сиділи на білосніжних конях, котрі на позір також були вилиті зі справжнісінького срібла

Розділ 2. Подарунки”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Посеред вітальні вивищувалась ялинка, щедро оздоблена золотими та срібними яблуками. На кожній гілці, неначе пуп'янки і квіти, викрашалися зацукровані мигдалеві горішки, барвисті цукерки та інші смаколики. Проте справжніми шатами були сотні малесеньких свічечок, що зірочками мерехтіли в темному вітті. Випромінюючи щастя й утіху, ялинка ніби запрошувала скуштувати її плодів. А довкоруж було скільки всього цікавого! І все блищало, вигравало, променіло, вабило до себе, закликало роздивитись якнайкраще
Марі помітила й ляльок, і гарнюні іграшкові тарілочки з горнятками, але понад усе її потішила шовкова сукенка, оздоблена пістрявими стрічками. Сукня висіла на вішаку так, що помилуватися нею можна було зусібіч.

Розділ 2 Подарунки”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“- Ні-ні! - палко заперечила Марі - Хрещений розповідав мені про зелений садочок із прегарним ставком, поверхнею якого плавають білі лебеді з золотими стрічками на шиях. Птахи виводять чарівних пісень, і час од часу на берег виходить дівчинка гукає їх і частує солодкими марципанами


Розділ 1. Ялинка”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король