“Марі подивилась туди, куди він указував, і помітила всього за кілька кроків прегарну браму. Здавалося, вона була складена з білого й коричневого мармуру, помережаного жовтими цяточками, проте, наблизившись, Марі збагнула, що то ніякий не мармур, а зацукрований мигдаль та родзинки. Тому й брама, за словами Лускунчика, звалася Родзинково-мигдалевою
Бічна галерея цієї брами була зроблена з ячмінного цукру, і на ній шестеро мавпочок у червоних курточках грали хвацькі турецькі марші. Марі слухала їх і мимохідь крокувала далі й далі мармуровими плитами, що насправді являли собою цукор, зварений із прянощами
Невдовзі мандрівників оповили пахощі, що линули з чарівного гаю, виструнченого обабіч дороги. Темне листя сяяло й мерехтіло так яскраво, що на його тлі ясно видніли золоті та срібні плоди з барвистими хвостиками. А ще Марі розгледіла стрічки й букети квітів, що оздоблювали дерева, немов наречених та іхніх гостей. Від найменшого подуву вітерцю, сповненого помаранчевих пахощів, гілля й листя шелестіло, а золота сухозлотиця шурхотіла і тріскотіла на кшталт веселої музики, що ніби запрошувала вогники до танцю

Розділ 12. Лялькове королівство”