Nutcracker Quotes

“Marie supposedly is still queen of a land where you can see sparkling Christmas Forests everywhere as well as translucent Marzipan Castles - in short, the most splendid and most wondrous things, if you only have the right eyes to see them with.”
― ETA Hoffmann, The Nutcracker

“Confectioner’ is our name for an unknown but very ghastly power that we believe can do whatever we like to a human being. It is the doom hanging over this small, cheerful nation. And this little nation is so frightened that the mere mention of its name can silence the loudest tumult, as was just proved by the mayor. Each man then stops thinking about earthly matters, about pokes in the ribs and bumps on the head. Instead, he draws into himself and says: ‘What is man and what can become of him?”
― E.T.A. Hoffmann, The Nutcracker

“In all probability, the man who found the horoscope would also catch Nut and Nutcracker. They had to believe all the more strongly in the astrologer’s new forecast since none of his predictions had ever come true. Sooner or later, his prognoses had to be right, given that the king, who could never be wrong, had made him his Grand Augur.”
― E.T.A. Hoffmann, Nutcracker and Mouse King and The Tale of the Nutcracker

“As soon as Marie was alone, she quickly went over to do what was quite properly on her mind and what she could not tell her mother, though she did not know why. Marie still had the wounded Nutcracker wrapped in her handkerchief, and she carried him in her arms. Now she placed him cautiously on the table, unwrapped him softly, softly, and tended to the injuries. Nutcracker was very pale, but he beamed so ruefully and amiably that his smile shot right through her heart.”
― E.T.A. Hoffmann, The Nutcracker

“in a boat floating down a river of pink lemonade!”
― E.T.A. Hoffmann, The Nutcracker: The Original Holiday Classic

“Now that Fritz also wanted to eat nuts, the little man passed from hand to hand, unable to halt his snapping open and shut. Fritz kept shoving in the biggest and hardest nuts. All at once, they heard a double crack. Then three little teeth fell out of Nutcracker’s mouth, and his whole lower jaw turned loose and wobbly. “Oh, my poor, dear Nutcracker,” Marie exclaimed, whisking him out of Fritz’s hands.”
― E.T.A. Hoffmann, The Nutcracker

“Ah!” Marie finally exclaimed. “Ah! Dear Father! Who owns that darling little man over on the tree there?” “He,” the father answered. “He, dear child, should work hard for all of us. He should crack the hard nuts for us nicely. And he should belong to Luise as much as he belongs to you and to Fritz.” The father then removed him cautiously from the table and, raising the wooden cape aloft, the manikin opened his mouth wide, wide, and showed two rows of very sharp, very tiny white teeth. When told to do so, Marie inserted a nut and—Crack! Crack!—he chewed up the nut, so that the shell dropped away, and the sweet kernel itself ended up in Marie’s hand. By now, everyone, including Marie, had to know that the dainty little man was an offspring of the dynasty of Nutcrackers and was practicing his profession. She shouted for joy, but then her father spoke: “Since, dear Marie, you love Friend Nutcracker so much, you must shield and shelter him especially, even despite the fact that, as I have said, Luise and Fritz have as much right to use him as you!”
― E.T.A. Hoffmann, The Nutcracker

“Am I not a foolish girl,” she said, “to be so easily frightened, and to think that a wooden puppet could make faces at me? But I love Nutcracker too well, because he is so droll and so good tempered; therefore he shall be taken good care of as he deserves.”
― E.T.A. Hoffmann, The Nutcracker: The Original 1853 Edition with Illustrations

“These are just dreams created by her ardent fever.” “None of this is true,” said Fritz. “My red Hussars aren’t such cowards! Goodness, gracious me! Darn it all! How else would I come down?”
― E.T.A. Hoffmann, The Nutcracker

“Clad in shoes, one young shaver after another bit himself sore on the Krakatuk’s teeth and jowls without helping the princess in the least. Dentists had been summoned, and when an unfortunate suitor was being carried away half unconscious, he would sigh: “That was a hard nut to crack!”
― E.T.A. Hoffmann, The Nutcracker

“Do tell me, Godfather Drosselmeier, is it really true that you invented the mousetrap?” “How can you ask such a silly question?” the mother cried. But the godfather smiled inscrutably and he murmured: “Am I not enough of a skillful clockmaker and not even enough to invent mousetraps?”
― E.T.A. Hoffmann, The Nutcracker

“Swans don’t eat marzipan,” Fritz broke in quite roughly, “and Godfather Drosselmeier can’t make a whole park. Actually, we get little out of his toys. They’re promptly taken away from us. So I much prefer what Mama and Papa give us. We can keep their presents nicely and do whatever we like with them.”
― E.T.A. Hoffmann, The Nutcracker

“Tell me, Godfather Drosselmeier, is it then really true that you invented mousetraps?” “How can you ask such a silly question?” said his mother, but the Counsellor smiled mysteriously, and said in an under tone, “Am I a skilful watchmaker, and yet not able to invent a mousetrap?”
― E.T.A. Hoffmann, The Nutcracker and The Mouse King

“However, their father said, "I handed the Nutcracker over to Marie's particular care, and since I see that he needs it just now, she can do as she likes with him, and no one else is to interfere. What's more, I am really surprised that Fritz would expect a soldier wounded in battle to go straight back on active service. As a good military man, he ought to know that you don't draw the wounded up on parade!”
― E. T. A. Hoffmann (1776-1822), The Nutcracker

“Who knows, dear Godfather, if you were spruced up like my dear Nutcracker, and if you had on such lovely, shiny ankle boots, who knows if you wouldn’t be as beautiful as he?”
― ETA Hoffmann, The Nutcracker

“Відтак вони повели Марі та Лускунчика до замку, до зали з кришталевими стінами, що мінилися всіма барвами веселки. Понад усе Марі вподобала там гарненькі стільчики, столики, комоди та секретери з кедрового та бразильського дерева, інкрустовані золотими квітками
Запропонувавши гостям сісти, принцеси пообіцяли приготувати їм частування і тут-таки принесли різноманітні горшечки та полумиски з найтоньшої японської порцеляни, а також золоті та срібні ложечки, ножики, виделки, тертушки, каструлі та інше начиння
Потім на столах з'явилися фрукти та солодощі, яких Марі в житті не бачила, і принцеси білими, наче сніг; рученятами заходилися граційно вичавлювати з фрутків сік, товкти прянощі, терти солодкий мигдаль-одним словом, управно господарювати

Розділ 13. Столиця”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Хіба можна передати словами красу й велич того міста, що постало перед Марі на галявині, вкритій строкатим квітковим килимом? Тамтешні будинки вражали химерними формами, геть не схожими на форму звичних споруд, а дахи були оздоблені майстерно виплетеними вінками. Стіни й вежі майоріли найяскравішими барвами, до того ж вежами плелися настільки вигадливі гірлянди, що й описати важко!
Коли Марі з Лускунчиком проходили крізь браму, споруджену з мигдалевих коржиків та цукатів, срібні солдатики відкозиряли їм...

Розділ 13. Столиця”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Незабаром до Марі долинув безладний веселий гомін, а за мить вона побачила безліч файнесеньких чоловічків, котрі розвантажували переповнені вози, яких на ринку було як піску морського. Те, що лежало на возах, скидалося на яскраві папірці та шоколадні плитки

Розділ 12. Лялькове королівство”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Вони протюпали ще трішки, і Марі почула гучний шум води. Ото й був Лимонадний потік. Широкий та величний, він гордовито котив свої жовтуваті хвилі повз розкішні кущі, що мерехтіли смарагдово-зеленим сяйвом. Цілюща вода дихала прохолодою, від якої ставало легше на душі й на серці
Неподалік повільно текла ще одна духмяна річка - темно-жовтого забарвлення. Понад нею сиділи премилі пуцьвіріньки - вудили дрібну рибку й одразу наминали свою здобич (наблизившись, Марі зауважила, що ті рибки скидаються на ліщину) А трохи далі на березі розташувалося невеличке симпатичне село. Темно-коричневі хатинки, дерева, оселя священника й комора були вкриті золотими дахами й розмальовані так пістряво, неначе на них наліпили помаранчеві цукати та мигдалеві зернятка

Розділ 12. Лялькове королівство”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Марі подивилась туди, куди він указував, і помітила всього за кілька кроків прегарну браму. Здавалося, вона була складена з білого й коричневого мармуру, помережаного жовтими цяточками, проте, наблизившись, Марі збагнула, що то ніякий не мармур, а зацукрований мигдаль та родзинки. Тому й брама, за словами Лускунчика, звалася Родзинково-мигдалевою
Бічна галерея цієї брами була зроблена з ячмінного цукру, і на ній шестеро мавпочок у червоних курточках грали хвацькі турецькі марші. Марі слухала їх і мимохідь крокувала далі й далі мармуровими плитами, що насправді являли собою цукор, зварений із прянощами
Невдовзі мандрівників оповили пахощі, що линули з чарівного гаю, виструнченого обабіч дороги. Темне листя сяяло й мерехтіло так яскраво, що на його тлі ясно видніли золоті та срібні плоди з барвистими хвостиками. А ще Марі розгледіла стрічки й букети квітів, що оздоблювали дерева, немов наречених та іхніх гостей. Від найменшого подуву вітерцю, сповненого помаранчевих пахощів, гілля й листя шелестіло, а золота сухозлотиця шурхотіла і тріскотіла на кшталт веселої музики, що ніби запрошувала вогники до танцю

Розділ 12. Лялькове королівство”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Посеред вітальні вивищувалась ялинка, щедро оздоблена золотими та срібними яблуками. На кожній гілці, неначе пуп'янки і квіти, викрашалися зацукровані мигдалеві горішки, барвисті цукерки та інші смаколики. Проте справжніми шатами були сотні малесеньких свічечок, що зірочками мерехтіли в темному вітті. Випромінюючи щастя й утіху, ялинка ніби запрошувала скуштувати її плодів. А довкоруж було скільки всього цікавого! І все блищало, вигравало, променіло, вабило до себе, закликало роздивитись якнайкраще
Марі помітила й ляльок, і гарнюні іграшкові тарілочки з горнятками, але понад усе її потішила шовкова сукенка, оздоблена пістрявими стрічками. Сукня висіла на вішаку так, що помилуватися нею можна було зусібіч.

Розділ 2 Подарунки”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“У душі красу шукай”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Отак Марі й заручилася з Дроссельмеєром. За рік він приїхав по неї в золотій кареті, запряженій срібними конями, і повіз до свого королівства. Я чув, ніби на весіллі в них вибивали дрібушки понад двадцять тисяч ляльок, оздоблених перлами та діамантами! Подейкують, Марі-королева досі править тією країною, де за великого-великого бажання можна побачити солодкі гаї і замки з марципану - тобто найдивовижніші речі

Розділ 14 Кінець”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Відтак вони повели Марі та Лускунчика до замку, до зали з кришталевими стінами, що мінилися всіма барвами веселки. Понад усе Марі вподобала там гарненькі стільчики, столики, комоди та секретери з кедрового та бразильського дерева, інкрустовані золотими квітками
Запропонувавши гостям сісти, принцеси пообіцяли приготувати їм частування і тут-таки принесли різноманітні горшечки та полумиски з найтоньшої японської порцеляни, а також золоті та срібні ложечки, ножики, виделки, тертушки, каструлі та інше начиння
Потім на столах з'явилися фрукти та солодощі, яких Марі в житті не бачила, і принцеси білими, наче сніг; рученятами заходилися граційно вичавлювати з фрутків сік, товкти прянощі, терти солодкий мигдаль-одним словом, управно господарювати

Розділ 13. Столиця”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Хіба можна передати словами красу й велич того міста, що постало перед Марі на галявині, вкритій строкатим квітковим килимом? Тамтешні будинки вражали химерними формами, геть не схожими на форму звичних споруд, а дахи були оздоблені майстерно виплетеними вінками. Стіни й вежі майоріли найяскравішими барвами, до того ж вежами плелися настільки вигадливі гірлянди, що й описати важко!
Коли Марі з Лускунчиком проходили крізь браму, споруджену з мигдалевих коржиків та цукатів, срібні солдатики відкозиряли їм...

Розділ 13. Столиця”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Яка ж то приємність була плисти в мушлі рожевого гладінню, від якої линули пахощі троянд! Виблискуючи золотими боками, дельфіни, задирали носи й підкидали кришталеві струмені, а коли вода падала мерехтливими осяйними арками, то здавалося, буцімто два чисті сріблясті чарівні голоси виспівують...

Розділ 13. Столиця”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Лускунчик плеснув у долоні, і Трояндове озеро завирувало, зашумувало, стало дибки, здіймаючи хвилі. Удалині Марі помітила кількох золотих дельфінів, запряжених у чималу мушлю, оздоблену коштовними камінцями, що виблискували на сонці

Розділ 13. Столиця”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“За деякий час лагідний вітерець навіяв їм дивовижні трояндові пахощі, і все довкоруж осяялося м'яким рожевим мерехтінням (як зауважила Марі, то були виблиски темно-рожевої води) Вода мелодійно хлюпотіла й бриніла коло їхніх ніг, дедалі прибуваючи, аж поки не перетворилася на величезне мальовниче озеро, поверхнею якого плавали пишні сріблясто-білі лебеді з золотавими стрічками на шиї. Птахи виводили чарівних пісень, а діамантові рибки то пірнали, то виринали з рожевих хвиль, неначе танцювали якийсь танець

Розділ 12. Лялькове королівство”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Незабаром до Марі долинув безладний веселий гомін, а за мить вона побачила безліч файнесеньких чоловічків, котрі розвантажували переповнені вози, яких на ринку було як піску морського. Те, що лежало на возах, скидалося на яскраві папірці та шоколадні плитки

Розділ 12. Лялькове королівство”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король

“Вони протюпали ще трішки, і Марі почула гучний шум води. Ото й був Лимонадний потік. Широкий та величний, він гордовито котив свої жовтуваті хвилі повз розкішні кущі, що мерехтіли смарагдово-зеленим сяйвом. Цілюща вода дихала прохолодою, від якої ставало легше на душі й на серці
Неподалік повільно текла ще одна духмяна річка - темно-жовтого забарвлення. Понад нею сиділи премилі пуцьвіріньки - вудили дрібну рибку й одразу наминали свою здобич (наблизившись, Марі зауважила, що ті рибки скидаються на ліщину) А трохи далі на березі розташувалося невеличке симпатичне село. Темно-коричневі хатинки, дерева, оселя священника й комора були вкриті золотими дахами й розмальовані так пістряво, неначе на них наліпили помаранчеві цукати та мигдалеві зернятка

Розділ 12. Лялькове королівство”
― Ернст Теодор Амадей Гофман, Лускунчик і мишачий король