Сестри Річинські. Том 3 Quotes

“У хвилини душевного осамотіння відчиняла вона хвіртку від садочка своєї молодості, щоб дихнути ароматом спогадів, і знову замикала на ключ, аби чужа нога не могла дістатися туди.”
― Ірина Вільде, Сестри Річинські. Том 3

“А відомо, що немає кращих ліків для наболілого серця, як розбинтувати його і показати рану комусь щирому.”
― Ірина Вільде, Сестри Річинські. Том 3

“... пане добродію: доки немає українського кабаре, національно свідомої проститутки, доти ми не доросли до державної нації.”
― Ірина Вільде, Сестри Річинські. Том 3

“Мо­же, справді Ната­лен зроби­ла поми­лку у своїм жит­ті, що ви­йшла заміж за украї­нця, та ще попа? Бу­ла б одружи­ла­ся з німе­цьким чи французьким швейцарцем, і не те­рпіла б ні вона, ні її ді­ти почу­т­тя меншо­вартості.”
― Ірина Вільде, Сестри Річинські. Том 3

“Я хочу тобі прига­дати, що не та­кі ми вже й бі­дні ду­хом. Мело­дійність украї­нської пісні ві­дома на ці­лий світ, а украї­нська мова на третьо­му місці по ми­ло­звучності”
― Ірина Вільде, Сестри Річинські. Том 3

“Може й такої посади не бути, але поляком я залишуся сяк чи так. Я на своїй землі. — Як то? — знервувався Ілакович. — Як то? Станіславщина — це польська земля? — А ксьондз канонік не знали про це? Це мені подобається! Це майже гумористика! Тоді я дозволю нагадати ксьондзу, що ще з 1340 року поляки огнєм і мечем завоювали ці землі. Але що це я, правник, маю вчити історії ксьондза. Та, повертаючи до попереднього, я вважаю, що на моїй польській землі завжди знайдеться місце і праця для поляка, незалежно від суспільного і державного ладу країни… — Таж ваш батько був українцем, Квасниця! — Ксьондз наївний, як новородок. Ніколи пан Квасниця не був українцем. Був собі поцтивим русином, прошу ксьондза. А це колосальна різниця.”
― Ірина Вільде, Сестри Річинські. Том 3

“Ти мене, жінко, криміналом не страш, бо я не страшка син.”
― Ірина Вільде, Сестри Річинські. Том 3

“Тіточка становилася попросту несмачна своєю бундючністю.”
― Ірина Вільде, Сестри Річинські. Том 3

“Коли вже має бути наше свято, то, як кажуть гуцули, хай буде Великдень.”
― Ірина Вільде, Сестри Річинські. Том 3

“Немає інтелі­гента, навіть далеко­го від бо­та­ні­ки і естети­ки, щоб не знав, що бать­кі­вщи­на тю­льпанів — це Гол­ла­ндія. А тим часом це брехня, історична фальсифікація і, коли хочете знати, панство… і національна кривда! Батьківщиною тюльпана є наші Чорноморські степи!”
― Ірина Вільде, Сестри Річинські. Том 3

“Чорні дубові буфети (креденси), оголені Катериною з срібла й дорогої порцеляни, ще дишуть старими добрими часами. Важкий, теж темний, круглий стіл з ногами у формі левиних голів з роззявленими пащами теж пам'ятає старі добрі часи. Старосвітський, шкіряний, колись темно-червоний, сьогодні почорнілий диван, з високим опертям та засмальцованим кружечком від таткової голови на ньому. Дві ясні плями на стінах по картинах, що їх забрала на Джерельну Катерина. Низько опущена фаянсова нафтова лампа, яку, відповідно духові часу, перероблено на електричну. Пожовклі, безліч разів штопані фіранки. Невід'ємний фікус, з мовби залізним листям. Шерстяні червоні у зелені полоски портьєри, перев'язані алюмінованими ланцюжками (старосвітсько!). Шкіряні, з високими спинками і вигідними поруччями крісла до комплекту з диваном. Вони, як диван, теж до комплекту полинялі і витерті.
От і вся панорама їдальні панства Річинських.”
― Ірина Вільде, Сестри Річинські, книга друга, частина друга

“На основі того, що чула Ольга в своєму оточенні(плюс газети) про комуністів, донедавна весь комуністичний підпільний рух уявлявся їй збірною, темною, злою силою, яка грабує, вбиває, нищить інтелігенцію і здобутки вікової культури в імʼя туманної, утопічної ідеї, яка ніколи не стане реальністю, бо цивілізований світ не допустить цього.”
― Ірина Вільде, Сестри Річинські. Том 3

“На основі того, що чула Ольга в своєму оточенні(плюс газети) про комуністів, донедавна весь комуністичний підпільний рух уявлявся їй збірною, темною силою, яка грабує, вбиває, нищить інтелігенцію і здобутки вікової культури в імʼя туманної, утопічної ідеї, яка ніколи не стане реальністю, бо цивілізований світ не допустить цього.”
― Ірина Вільде, Сестри Річинські. Том 3