Хіба ревуть воли, як ясла повні? Quotes

“Горілка, кажуть, усьому злому злодійка

Частина четверта. XXIX Лихо не мовчить”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Спускалася ніч на землю, утихомирювала людські клопоти, руки й думки

Частина перша. XXVIII Старе— та поновлене”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Горе, кажуть, об горе чіпляється

Частина четверта. XXVIII Старе — та поновлене”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“...по хаті пройшов тихий, задавлений гомін, наче вітрець повійнув листвою…

Частина четверта. XXVIII Старе — та поновлене”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Минає зима. Ясне сонечко любо світить та гріє, сніги тають, біжать з гір долинами прудкі протічки снігової води; ранні чумаки коло возів лаштуються; а там і хлібороби заворушилися… Настає весна. Все оживає, радіє. Ось і великодні святки прийшли і пройшли; зазеленіли поля? зацвіли садки; защебетали соловейки… Після довгого зимнього сну усе прокидається, продирає заспані очі і, озирнувшись кругом любує на землю, що, як та писанка, красується під золотим промінням ясного сонця; а сонце, глядя на неї, усміхається…

Частина четверта.XXVI На своїм добрі”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Тільки іноді, темної ночі, коли буря надворі виє та плаче у димарі, як сова, квилить та стогне, у вікна стукаючи кім'ями снігу, мов пізній подорожній...

Частина четверта. XXVI На своїм добрі”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“З божничка виглядали дорогі образи з-за лісу васильків, м'яти, ласкавиці, гвоздиків та мов усміхалися, дивлячись на хату. Перед образами гойдалися на ниточках роблені голуби. Крила у них сизі, груди червоні, хвостики чорні, носики немов з тіла — біло-рум'яні, а очі з червоного намиста світили на всю хату, коли ударяв у них сонячний промінь або стяжка од світла. Голуби ті були навдивовижу кожному, хто тільки бачив їх. Розчепіривши крила й попригинавши ніжки, вони безперестанку гойдалися, немов живі та зачаровані...

Частина четверта.XXVI На своїм добрі”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Доля прикрила їх своїм затишним крилом.

Частина четверта XXV. Козак — не без щастя, дівка — не без долі”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Як промінь ясного сонечка, пробившись між зелену густу листву, в затишку та в холодочку, горить і звеселяє гущавину...

Частина четверта.XXV. Козак — не без щастя, дівка — не без долі”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“...на легеньких крилах прудкої думки несеться він уперед, далі... у рай тихого щастя...

Частина четверта. XXV. Козак — не без щастя, дівка — не без долі”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Отак вони довго балакали. Слово за слово чіплялося; одна думка нанизувалась на другу

Частина четверта XXV. Козак — не без щастя, дівка — не без долі”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Нужда та злидні навчають і свого берегти, й чужого глядіти. А коли воно виросте у розкошах та при наймичках, то все ніпочому: так усе й гайнуватиме!

Частина четверта. XXV Козак — не без щастя, дівка — не без долі”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“У чужу душу, кажуть, не влізеш, — що там у ній заводиться. (Мотря Варениченко)


Частина четверта. XXV Козак — не без щастя, дівка — не без долі”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“У похилій голові борюкались веселі надії з невимовною тугою.

Частина четверта. XXIV Розбишацька дочка”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Хатиночка як чашечка: невеличка, чиста, ясна, весела. На покуті стояли образи у срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками; перед образами на срібному ретязьку висіла срібна лампадка. У тому ж таки кутку — стіл столярної роботи; у другому — ліжко, заслане м'яким шовковим коцем; попід стіною невеличкі стульці. Всюди так хороше, чисто; пахощі од васильків та м'яти окривали усю хату, лоскотали чуття...

Частина четверта. XXIV Розбишацька дочка”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“І посипались, як зорі, ясні іскорки додолу. Темнота усміхнулася, побачивши хоч невеличкий світочок...

Частина четверта. XXIII Невзначай свої”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“А не дай же то, боже, в дорозі! Холод тебе наскрізь проймає; дрібний дощ до самого голого тіла добирається; тре та мне тебе всього, наче трясця... Сумно, темно, спати хочеться, та холодно, мокро, аж кістки ломить...

Частина четверта. XXIII Невзначай свої”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Була темна осіння ніч. Дощ, як крізь підситок, сіяв — густий та дрібний; з землі вставала важка пара, закутувала усе в своє вогке запинало, котре не давало бачити, що діється на землі. Скрізь тихо, темно, сумно, наче у мертвому царстві. Під таку годину завжди важко дишеться, сумно живеться. Добрі люди, аби смеркло, мерщій засовуються по своїх домівках; з вікон низеньких сільських хат блимає світло якимись жовтими кружалами. Кожному чогось не по собі. Всяк не знає, що розпочати, як би хоч трохи розважитись...

Частина четверта. XXIII Невзначай свої”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“От уже й масниця. Сонце геть високо піднімається, грає на весну-красну, грає — уже волові й півбока нагріє, як кажуть люди. Сніг м'якшає, лід дірчавіє, чорніє, коло хати вже поодтавало, дітвора висипала з хати на приспу, проти сонця з козачками грається... Весною дише...

Частина третя. XXII Наука не йде до бука”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Тільки одна мати уміє разом кохати свою дитину й ненавидіти, жалкувати й проклинати; бажати бачити, чути — й не дивитися, не слухати.

Частина третя. XXII Наука не йде до бука”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Волосожар на північній стороні догоряв і тремтів білувастим світом, а ясний місяць почав біліти, спускаючись насупроти за гору.

Частина третя . XXI Сон у руку”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Серед ночі, при місяці, при тяжкім болі тіла, усі денні пригоди вставали перед ним, як те страховище; крутили його, кидали то на один бік, то на другий; не давали болю затихнути, думці забутися...

Частина третя XXI Сон у руку”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Пішов. Вихопився на гору, глянув на широке роздоялля — і побачив Піски, як в тумані, залиті місячним світом... Між темною тінню голих верб біліла боками церковка і позирала навкруги своїм блискучим оком — чолотою банею з хрестом; а недалеко від церкви, як висока гора, чорнів панський палац і, здавалося, сердито поглядав на все село... Село ще не скрізь спало. Де-де блищало по хатах світло, хоч і тихо було: людського гомону не чутно, доносилося тільки глухе валування собак. Надворі тихо, холодно; мороз скаженів і давив так, аж зорі плясали; під ногами рипів сніг..

Частина третя. XXI Сон у руку”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Гульня розв'язала язики, розбуркала зомлілі, пригнічені душі, розкорписала ті врази, що глибоко крилися в серці...

Частина третя. XX На волі”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Ішлося вже до різдва. Рочисте свято клопотало кожну сім'ю своїми споконвічними клопотами.

Частина третя. XX На волі”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Воля для чоловіка вільного — чарівниче слово, а для невільника — мед — п'яне чоло. Воно, як дурманом, як хмелем, затуманить усі його думки, гадки, надії: усе для його вмерло, оглухло, одно воно зосталося, одно воно тільки й сяє й гріє по темному шляху його темного життя...

Частина третя. XX На волі”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“А слова ті — як та завірюха, вривалися прожогом у душу, перевертали в голові думки, розбуркували у серці почуття.

Частина третя XIX Слизька дорога”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Жаль у материнім серці не має спину не знає угаву...

Частина третя. XIX Слизька дорога”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Тяжка печаль одбирає і слух, і мову

Частина третя. XIX Слизька дорога”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Тільки не кожному дано знати… заглянути у чужу душу, зрозуміти, що там і до чого, подивитись у чуже серце… Гляньте у його правдивим оком, то й побачите: що там діється, що там витворяється, які іноді тяжкі муки гнітять його, яке лихо розриває… (Чіпка Варениченко)

Частина третя. XVII Сповідь і спокута”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?