Лісова пісня Quotes

“Нi! я жива! Я буду вiчно жити! Я в серцi маю те, що не вмирає.”
― Леся Українка, Лісова пісня

“Кохання - як вода, - плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить.

Де пал - воно кипить, а стрiне холод - стає мов камiнь. От моє кохання!

А те твоє - солом'яного духу дитина квола. Хилиться од вiтру, пiд ноги стелеться. Зострiне iскру - згорить не борючись, а потiм з нього лишиться чорний згар та сивий попiл.

Коли ж його зневажать, як покидьку, воно лежить i кисне, як солома, в водi холоднiй марної досади, пiд пiзнiми дощами каяття.”
― Леся Українка, Лісова пісня

“Ох, торішнє літо так давно минуло!
Що тоді співало, те в зимі заснуло...(Мавка)


Дія I”
― Леся Українка, Лісова пісня

“Хмарна, вітряна осіння ніч. Останній жовтий відблиск місяця гасне в
хаосі голого верховіття. Стогнуть пугачі, регочуть сови, уїдливо хававкають
пущики. Раптом все покривається протяглим сумним вовчим виттям, що
розлягається все дужче, дужче і враз обривається. Настає тиша.
Починається хворе світання пізньої осені. Безлистий ліс ледве мріє проти
попелястого неба чорною щетиною, а долі по узліссі снується розтріпаний
морок.

Дія III”
― Леся Українка, Лісова пісня

“...Щастя – то зрада,
будь тому рада, —
тим воно й гарне, що вічно летить! (Перелесник)

Дія II”
― Леся Українка, Лісова пісня

“...ти забула, що ніяка туга краси перемагати не повинна (Лісовик)

Дія II”
― Леся Українка, Лісова пісня

“Починається вітер і жене сиві хмари, а вкупі з ними чорні ключі пташині, що відлітають у вирій. Потім від сильнішого пориву вітру хмари дощові розходяться і видко ліс – уже в яскравому осінньому уборі на тлі густо-синього передзахідного неба


Дія II”
― Леся Українка, Лісова пісня

“Хліб добрий... а не людина (Лев)

Дія II”
― Леся Українка, Лісова пісня

“Пізнє літо. На темнім матовім листі в гаю де-не-де видніє осіння прозолоть. Озеро змаліло, берегова габа поширшала, очерети сухо шелестять скупим листом. На галяві збудовано хату, засаджено городець. На одній нивці пшениця, на другій — жито. На озері плавають гуси. На березі сушиться хустя, на кущах стримлять горщики, гладишки. Трава на галяві чисто викошена, під дубом
зложений стіжок

Дія II”
― Леся Українка, Лісова пісня

“Місяць сховався за темну стіну лісу, темрява наплила на прогалину, чорна, мов оксамитна. Нічого не стало видко, тільки жевріє долі жар, позосталий від вогнища, та по вінку із світляків знати... вінок той ясніє то цілим сузір’ям, то окремими іскрами, далі тьма і його покриває. Глибока північна тиша, тільки часом легкий шелест чується в гаю, мов зітхання у сні.

Дія I”
― Леся Українка, Лісова пісня

“В лісі поночіє, але темрява не густа, а прозора, як буває перед сходом місяця. Навколо вогнища блиски світла і звої тіні неначе водять химерний танок; близькі до вогню квіти то поблискують барвами, то гаснуть у пітьмі. Покрай лісу таємниче біліють стовбури осик та берез. Весняний вітер нетерпляче зітхає, оббігаючи узлісся та розвіваючи гілля плакучій березі. Туман на озері білими хвилями прибиває до чорних хащів; очерет перешіптується з осокою, сховавшись у млі.


Дія I”
― Леся Українка, Лісова пісня

“... Спить озеро, спить ліс і очерет.
Верба рипіла все: “Засни, засни...”
І снилися мені все білі сни:
На сріблі сяли ясні самоцвіти,
Стелилися незнані трави, квіти,
блискучі, білі... Тихі, ніжні зорі
спадали з неба — білі, непрозорі —
і клалися в намети... Біло, чисто
попід наметами. Ясне намисто
з кришталю грає і ряхтить усюди...
Я спала. Дихали так вільно груди.
По білих снах рожевії гадки
легенькі гаптували мережки,
і мрії ткались золото-блакитні,
спокійні, тихі, не такі, як літні...(Мавка)

Дія I”
― Леся Українка, Лісова пісня

“Спочатку на вербі та вільхах замайоріли сережки, потім береза листом залепетала. На озері розкрились лілеї білі і зазолотіли квітки на лататті. Дика рожа появляє ніжні пуп’янки.


Дія I”
― Леся Українка, Лісова пісня

“Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину — то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім, по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах. Саме озеро — тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича, але не понура, — повна ніжної, задумливої поліської краси. Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду.

Пролог”
― Леся Українка, Лісова пісня

“I've never loved? Nay, it is you who have
Forgotten now what real love ought to be.
Real love is like the water, rushing swift,
Which sports, caresses, draws one on, then drowns.
Where it strikes heat, it seethes; where it meets cold,
It turns dead, like a stone. So is my love!
But that of yours is like the brittle straw,
A puny child. It bends before the wind.
It cracks beneath the feet. It meets a spark
And flares without resistance, after which
There's nothing left but cinders and dead ash.
If it's despised, it lies and putrifies
Like unused straw that's in the water thrown —
The water of vain self-reproach, or else
Turns mouldy 'neath cold rains of penitence.”
― Lesia Ukrainka, Лісова пісня

“Хлiб добрий, дiвонько, а не людина.”
― Леся Українка, Лісова пісня

“Щастя – то зрада,
будь тому рада, —
тим воно й гарне, що вічно летить! (Перелісник)

Дія II”
― Леся Українка, Лісова пісня

“Так! хто не зріс між вами,
не зрозуміє вас! Ну, що се значить
«накинулась»? Що я тебе кохаю?
Що перша се сказала?
Чи ж то ганьба,
що маю серце не скупе, що скарбів
воно своїх не криє, тільки гойно
коханого обдарувало ними,
не дожидаючи вперед застави?”
― Lesia Ukrainka, Лісова пісня

“Бач, я тебе за те люблю найбiльше, чого ти сам в собi не розумiєш, хоча душа твоя про те спiває виразно-щиро голосом сопiлки… Воно ще краще, нiж вся твоя хороша, люба врода, та висловить його i я не можу…”
― Леся Українка, Лісова пісня

“Вiдьом iз лiсу"! - де ж є вiдьма в лiсi? Вiдьми живуть по селах…”
― Леся Українка, Лісова пісня