“Хмарна, вітряна осіння ніч. Останній жовтий відблиск місяця гасне в
хаосі голого верховіття. Стогнуть пугачі, регочуть сови, уїдливо хававкають
пущики. Раптом все покривається протяглим сумним вовчим виттям, що
розлягається все дужче, дужче і враз обривається. Настає тиша.
Починається хворе світання пізньої осені. Безлистий ліс ледве мріє проти
попелястого неба чорною щетиною, а долі по узліссі снується розтріпаний
морок.

Дія III”