Дзвінка. Українка, народжена в СРСР Quotes

“Але наставник не вважає, що українську мову утискали. Каже, що до війни в Одесі було порівну українських і російських шкіл, і його сестра ходила до української школи, а він — до російської лише тому, що так кожному з них було ближче до дому. А чому тепер українських шкіл лишилося лише дві на ціле мільйонне місто? Це питання йому не подобається.”
― Ніна Кур'ята, Дзвінка. Українка, народжена в СРСР

“Дзвінчин дядько Михайло — військовий-ракетник — їздив у Чорнобиль, але в посвідці про відрядження написали «до Києва», і тому ніяких пільг йому це не дало, а принесло лишень променеву хворобу третього ступеня.”
― Ніна Кур'ята, Дзвінка. Українка, народжена в СРСР

“Приїхали ми в той Мурманськ, поселили нас в якийсь барак. Зроблено все з дрючків, і в усіх щілинах — клопи! Та я взяла, та наносила глини, та назбирала десь мерзлих кінських кізяків, та замішала, та й вимастила хату, а тоді ще й побілила. А до Тимка прийшов у гості його начальнік, та як побачив — «Какая у вас ізба красівая — бєлая, чістая!». Побачив та й пішов. На другий день приходит Тимко та й каже: Падя, нас переселяют. Та й дали інший барак, такий самий, як і перший був — з клопами. А в ту хату, шо я вимастила, начальник вселився. Ну що ти будеш робити? Беру я знову глини, та кізяку, та мащу — а вже спішу, бо скоро ж родити вже пора. Вимастила й ту — прийшов замначальнік, як побачив — і знову нас переселили — «Тімофєй, тібє здєсь будєт бліже на работу ходіть!». Та вже третю хату дали, та я її вимастила, та й то вже була наша, аж поки в Гвоздавку не вернулись.”
― Ніна Кур'ята, Дзвінка. Українка, народжена в СРСР

“— А я пам’ятаю, — каже мама, — як я прийшла з садка та й кажу до неї: бабусю, а до нас в садок сьогодні приходив Дід Мороз! А вона каже: ага, Миколай. А я кажу: та нє, ти не знаєш! Дід Мороз приходив, подарунки приносив! А вона каже: ну правильно, я ж кажу — Миколай. То я чуть не плакала, а бабка ніяк мені не вступала. Миколай — і все.”
― Ніна Кур'ята, Дзвінка. Українка, народжена в СРСР

“— А тепер я гозьдо купила календар, там даже їдна колядка є. Тільки ж вони її переіначили! Дивись, Надя, — каже Бабаня до бабусі, — «Добрий вечір тобі, пане господарю!». Але ж пишут не «син Божий народився», а «Рік новий народився» — де ви таке бачили? «Вся наша родина — радянська Вкраїна!». І сміх, і гріх.”
― Ніна Кур'ята, Дзвінка. Українка, народжена в СРСР

“Говорити українською означало одне з двох: або ти — приїжджий з села, який не знає нічого, окрім «телячої мови», або — свідомий націоналіст, який провокує всіх на сварки. І тому в тролейбусі набагато безпечніше сказати «закомпостируйте, пожалуйста, талончик», і далі писати собі в блокнотику якісь уривки віршів, що приходять по дорозі до університету, ніж спробувати хоча б наважитись щось сказати українською і дивитися, яка буде реакція.”
― Ніна Кур'ята, Дзвінка. Українка, народжена в СРСР