Дарина Березіна > Recent Status Updates

Дивна книга. А ще дивніший - у поганому сенсі цього слова - переклад.

Книга атмосферна й захоплива, але чи в курсі пан перекладач, що не конче до кожного абзацу тулити "допіру", "достоту" чи "прецінь"?.. Тим паче, якщо в самому абзаці повно росіянізмів?

Зірочки не ставитиму. Написано добре, просто не моє. Мені ближчий підхід show, don't tell.

Отже, героїня з тривожним розладом Надія К. отримує поштою невідомо від кого невідомо ким написану книжку "Життя й таємниці Надії К".
"Хай хто б прислав цю книжку, він чи вона зробили її щасливою", пише автор.
Wait.
Людину з тривожним розладом? Зробила щасливою отримана хз від кого брошура про себе, кохану?
Сіріослі?

Як чернетка-епізодник для роману - чудово.
Як роман - ...

Пересічний детектив на один раз. Пристойний переклад. Але того, хто вирішив так оформлювати діалоги, - бити. Ногами.

"Підійшовши до столу, Ганну охопив легкий острах".

Ееее... Редакторе, агов?!

"Ми з Фатімою обидві підводимо очі і бачимо Тею в темних окулярах і з червоною помадою на губах, яка знавісніло крутить головою навсібіч".

У помади є голова?!..

Перша моя спроба прочитати цю книгу була кілька років тому. Тоді я відступилася на тридцять-якійсь сторінці через те, що переклад здався мені нечитабельним.
Потім мені трапилися "Поворот ключа", "Смерть місіс Вестевей", "Один за одним" - які читалися "на одному подиху". Попри те, що їх перекладала та сама людина, що у "У лісі...".
Тому я вирішила дати "Лісу" другий шанс.
Але, відчуваю, що скоро не витримаю.

Щось у мене є вкрай стрьомне передчуття, що фінал кожної з книг трилогії розбиватиме мені серце все на дрібніші друзки. І що під завісу третьої ніхто з компанії не виживе.
(За Пилипом сумуватиму найдужче, авжеж)
Ні, спойлерів не читатиму принципово. Але отаке вчувається.

Так не буває. Ні, слово честі, так не буває! - провалитися раптом у свої 11, коли вперше читала - з головою пірнувши в роман - " Трьох мушкетерів".
Аби лишень не наврочити й автор не розчарував.

"Донька Медея. Вона перетворювала на золото все, до чого торкалася".

WTF.

Це не просто погано - це просто-таки зразково погано.

Це феноменальна книга. Ні, серйозно, феноменальна.
Я такого ще не бачила, щоби авторка не вміла ані в світобудову, ані в структуру, ані в узгодження сюжетних ліній, ані в фокальність нарації, ані в харизматичних героїв, ані в гумор, ані в діалоги, ані в портрет-пейзаж...
І росіянізми. Жменями. На кожній сторінці.

У фокалізацію авторка не вміє зовсім. Наратив сказився.

Ів стояв, лише дико стріляючи очима.

🤣

Вона встала і затарахкотіла аргументами і претензіями

🤐

Дівчина охоче розвивала еротичну фантазію, коли почула в голосі кавалера дивні нотки

🧐

М'які подушки обіймали її, відганяючи усі негаразди геть.

🤔

Ка не знала, хто займається купанням, але зранку всі немовлята сяяли чистотою і, переодягнені, чекали потенційних батьків. Вона подумки подякувпла янголам-купальницям...".

Купальниця - та, хто купається. (Великий тлумачний словник).

Щодо "сяючих" немовлят краще промовчу.

Детективна лінія дуже слабенька.