Там, де живуть книжки

by Віталій Дуленко

Настав час закенсилити книжкову блогерку
Книжки завжди були її прихистком. Але тепер, коли коронавірус відрізав Надю Книжицьку від світу, а улюблений блог став тягарем, навіть вони не рятують від самотності. Та все змінюється, коли їй до рук потрапляє загадкова книжка – історія від невідомого автора, що детально описує її особисте життя. Спершу це виглядає як злий жарт, але з кожною сторінкою відчуття страху посилюється: цей автор знає те, чого не міг знати ніхто?

Погрози змушують дівчину повернутися в Соколяни – рідне містечко зі старими сімейними драмами, байдужими колишніми друзями й безліччю таємниць. Хто ж надіслав їй цю книгу? Чому через стільки років знову відкриваються старі рани і чи зможе Надя поглянути правді у вічі? Чим ближче до розгадки, тим більшою стає загроза, що нависає над її життям…

304 pages, Paperback

Published April 1, 2025

Reviews

[Olha · Rating 4 out of 5]

Книжка дає рівно те, що обіцяє анотація. Якщо ви зацікавились - раджу таки взятись і спробувати. Мені сподобалась головна героїня, така вона близька і реальна, хотілось би з нею подружитись)
Розслідування не розчарувало, загалом читалось жваво і доволі захопливо. Не скажу, що я в шаленому захваті, але це хороша жанрова література.

[Євгенія Яцюк · Rating 4 out of 5]

Непоганий детектив-сімейна драма, мені зайшло

Не скажу, що вау, але добре

[Yana Hudz · Rating 3 out of 5]

Насправді 3,5...
Це вже краще за "Маяк", але все одно слабенько...
Та я урочисто присягаю купувати й читати наступні книги автора! Є в його творах щось таке, що притягує!

[Zlata Khodos · Rating 4 out of 5]

Головна героїня Надя — книжкова блогерка. Серед чергової пачки книжок на пошті вона отримує книжку про себе. Фактаж тієї книжки сумнівний, проте деяка схожість із життям є, тож Надя із Києва вирушає до рідного смт у пошуках відповідей на свої питання.

Для мене очевидні плюси цієї книжки це:

- сучасність (осінь 2021-го) ще мир, ковід і жуйка, але вже щось намічається. хоча для мене дещо дивними виглядають розуміння ознак наближення війни (бо я цього тоді геть не бачила);

- знайомі місця та деталі, молодіжні приколяси — автор не цурається власних назв, і постійно ними користується в історії. тут у оповідь навіть введений ковідний плакат на новій пошті. такого штибу деталі в жодного вестерна не буде;

- досконало змальована книжкова блогерка, риси якої відгукнуться будь-кому, хто париться про суспільну думку, або навіть просто веде особистий блог;

- деталі детективної історії розставлені абсолютно по всьому тексту, і немає жодного моменту, де більше 10-15 сторінок не відкриваєш щось нове для себе, або де не спрацьовує тумблер підтвердження власних здогадок;

- піднята тема насилля у сімʼї та абʼюзивних стосунків, причому в різних персонажів;

- дуже-дуже-дуже багато назв книжок, і здебільшого — справжніх. Діма Персик нарахував під 50, я не рахувала навіть :)

Що цікаво, наприкінці книжки є від головної героїні список книг та ідеального вина до них 🍷

Та все просто, зрозуміло, і без такого емоційного вибуху, як може в мене бути на детективи та трилери.

Дещо для мене лишилося відкритим, без відповіді.

Тим не менш, це класна книжка, і я її рекомендую. А сама в режимі очікування третьої книжки цього автора 🧡 (хоч і не читала поки що першу, пхахаха)

[Lena St · Rating 2 out of 5]

Що можу сказати - в цілому для мене ця історія більш читабельна, ніж "Маяк". Більш рівномірний темп, насмілюся припустити, що літературне редагування тут все ж таки було, читалася історія доволі жваво. Однак, боюся, наразі це поки що всі здобутки.

Мені було дуже цікаво прочитати цю історію, щойно я побачила анонс, де не без подиву впізнала спільне із романом "Дисклеймер. Усі збіги випадкові" за авторством Рене Найт (здається, Віват видавали). Там жінка отримує книжку, де описане її життя, причому, саме випадок, про який, як вона думає, ніхто більше не знає. Бо це темна, похмура таємниця.

Дещо подібне відбувається і у "Там, де живуть книжки". Блогерка Надя Книжицька (так, саме такий неймінг, не можу сказати, що я оцінила, сорі) отримує книжку, де йдеться про неї та про дещо, що вона воліла б забути, але це її таємниця.

Я, до речі, з деяких причин не те щоб аж фанатка роману Найт, але в неї оповідь побудована дуже щільно і міцно тримається на фундаменті тієї анонімної книжки. Це безперечно рушійний механізм історії. В пана Віталія сюжетна конструкція до сумного хитка, і чесно кажучи, страшнувато на неї зайвий раз дихати. Але зрештою автор волів, щоб все склалося, тож куди воно подінеться. Тож Надя Книжицька, зовсім як Кетрін, героїня Рене Найт, вирушає у своє минуле, щоб скласти той пазл. Тільки Кетрін робить це тут і зараз, подумки повертаючись у флешбеки, а Надя - повертається до містечка Соколяни, де встигла у своєму недовгому житті вскочити у халепу.

Бо як героїня "Дисклеймера" опинилася перед перспективою втратити все своє життя - роботу, родину, репутацію, все що вона збудувала за свої 48 років, так і Надя Книжицька, прочитавши останній рядок анонімної книжки, де було визначено, що час її кенселити, тобто, теж втратити все, що вона будувала три роки у свої 30 - також зрозуміла, що час діяти, бо дуже багато поставлено на карту.

Тут можна довго порівнювати із "Дисклеймером", але сенсу в цьому особливо немає. Історія з анонімною книжкою є першим моментом, де картковий будинок балансує на одній карті, а ззаду його пальцем притримує автор. Таких моментов буде ще кілька, всі вони доволі прикрі, але що вже.

(як на мене, ніколи, ніколи не варто вводити нових персонажів вже близько до фіналу, навіть сильно другорядних, це такий маркер письменницької безпорадності, хороша формула детективу/трилеру подібна до вмілого фокусу, коли ілюзіоніст робить вигляд, що показав вам все. Так, я розумію, що тут можна заперечити, що є автори, які цілком справно це правило порушують, але щоб щось порушувати, спочатку потрібно це досконало розуміти. Але добре, я відійшла від суті).

І зрештою, найбільш неприємне в цій історії те, що як і в "Маяку", в романі фактично немає фіналу. Ну от так, після кульмінації настає те, що зазвичай роблять епілогом, а сам момент катарсису, він ніби десь подівся, можливо, передбачається, що читач його додумає сам, але я не настільки талановита, я люблю, щоб мені показали. Ну, можливо автору набридло і загалом він вирішив, що все вже розказав та час згортатися.

Що мене окремо вразило - три речі.
1. Неймдроппінг. Багато, ні, ДУЖЕ багато неймдроппінгу. За сюжетом Надя книжкова блогерка, тому майже всі свої рефлексії та міркування вона супроводжує згадками відповідних тайтлів, іноді в тему, але частіше ні. Сказати, що це дратує, це нічого не сказати.
2. Генеалогічний ребус. Тут

--- СПОЙЛЕР ----

Я так і не змогла зрозуміти, як Надя вважає своїм братом чоловіка, з яким має спільного батька її єдиноутробна сестра. Ну ок, може там якийсь хитрий механізм, типу, якщо її мати мала зв'язок з батьком того чоловіка, то вони з Надею тепер теж одне одному не чужі. Сорі нот сорі

--- Кінець СПОЙЛЕРУ---

3. Остаточно мене здивував момент, де з'ясовується, що одна з героїнь пише під псевдонімом оповідання на платформі Аркуш і автор люб'язно робить зносочку, що це оповідання реально, воно дійсно є на платформі Аркуш та дійсно написано саме цим псевдо. Ще й наприкінці є згадка про збір коштів на друк самвидавом.

Чи то продакт плейсмент за те що ми не молилися, чи то, як припустила моя подруга, це такий мета всесвіт роману, і вопше, як мені підказали, Франко теж так робив. Що то взагалі було та нащо - питання відкрите.

Ну а в цілому - ну, принаймні я розважилася. Може не повністю як того хотіла, але час провела непогано. Вже щось.

[Anatoliy Stefanyshen · Rating 5 out of 5]

"Там, де живуть книжки" — це явні ⭐⭐⭐⭐⭐/5

Напевне, я почну з сильних сторін книги, так як тут є про що писати 😁

Що першим захоплює в цій книзі?
Це головна героїня... Така жива, реальна, близька кожному, хто тоне в книжках 📚, хто хоч раз думав про власний книжковий блог, чи шукав варіант відмовитись від зустрічей через розряджену соціальну батарейку... Та чорт забирай, вона просто уособлення книжкового ком'юніті!
Вона або така як хтось із нас, або ж така, як хтось кого ми знаємо... 😅 Тут краще й не опишеш.

Завдяки такій героїні та оьраній автором темі — атмосфера в книзі на такому ж рівні. Вона життєва, рідна, близька. Як і атмосфера в Києві, так і те, що відбувалось вже в селі! Автор зміг вдихнути життя в дві такі різні локації, іноді навіть переплітаючи їх (наприк��ад, коли в селі була кав'ярня "Каваї" ☕, що, як зауважила головна героїня, більше пасувала б Києву, ніж Соколянам).

Також є гарний триллерний сюжет з чудово переплетеними сюжетними лініями. Оскільки тут розкривались і події минулого й теперішнього, то, по суті, ми маємо два пов'язаних між собою розслідування, і це дає більший простір для фантазій ✨ (хоча я ± зорієнтувався ще в першій половині книги по обом😶‍🌫️). Також маємо й інші лінії, які підсилюють саме атмосферу, залученість читача. Тобто так, сюжетно книга мені теж сподобалась, але не було такого "Вау!" ефекту, як від персонажки чи атмосфери.

Що було певною особливістю?
З 200 сторінки автор почав розкривати другорядних персонажів через їхні спогади. Так, враховуючи те, що одна з ліній розслідування була в минулому, ми постійно потрапляли у спогади, але саме від обличчя головної героїні. А з 200 сторінки різні фрагменти спогадів було показано про ще 5 персонажів. І коли це подали вперше, я відчув це халтуркою. "Навіщо розкривати персонажа діями, якщо можна розкрити флешбеком на 2 сторінки?" 🤷 Але коли вже читав третій такий спогад, зрозумів, що воно дуже приємно вливається в цю книгу, і якби автор замість цього використав принцип "показуй, а не розказуй", і розкривав персонажів через сюжет в теперішньому часі... Що ж, це могло б сильно затягнути твір і зіпсувати його. Тому це я зараховую саме як ОСОБЛИВІСТЬ подачі 🎯

А ще... В тексті згадується дуууже багато реальних (і не дуже) книг 📖, і за рахунок того, що твір про українську бук-блогерку, то всі ці книги знайомі нашому читачу... Це захоплює!

P.S. Якщо комусь, як і мені, імпонуватиме головна героїня, то наприкінці книги є її особистий топ книг 😉 Тож можна почитати щось з її топу, ще й під її улюблене вино! (І ЦЕ НАВІТЬ СЮЖЕТНО ОБУМОВЛЕНО!) 🍷

Підсумовуючи:
Якісний триллер, що дуже комфортно та легко читається. Завдяки обраній темі та ГГ, влитися в сюжет не є чимось складним. ✅

[Magread · Rating 4 out of 5]

сподобалася. такий легенький детективчик на кілька вечорів, доволі динамічний, гарно написаний. дуже впізнаваний образ книжкової блогерки, я думаю, багато хто впізнає в Надії Книжицькій себе)

[Dariia Naumenko · Rating 2 out of 5]

окей гугл, збери всі жанрові кліше, які зможеш та вмісти їх в одну книжку

головна героїня настільки ніяка, що аж смішно)
просто вона б краще сиділа вдома з книжками, не забудьте, автор нам про це кожні три рядки нагадував!

а ще цікаво, як чотири бета-рідерки пропустили відвертий косяк, де батько ГГ помирає в одному селі, вони з родиною переїжджають в друге село, а потім у неї спогади про нього живого з другого села? і могила його теж там? і невже ніхто не звернув уваги, що 5річна дитина говорить лише окремі звуки, їсть пюре й у неї почали різатись зуби?

таємниця і її «розслідування» ніби з дитячого детектива

я хотіла полюбити цю книжку, але вона не відповіла взаємністю

[Gavrish Nastya · Rating 3 out of 5]

Я прочитала цю книгу дуже швидко — вона динамічна та атмосферна. Початок справді обіцяв багато: інтрига, загадки, та й сама ідея з книгою про головну героїню звучить дуже цікаво. Але фінал для мене виявився занадто передбачуваним, і кілька моментів трохи вибивалися із загальної логіки — зокрема поведінка й розвиток п’ятирічної дитини та деякі дивні родинні зв’язки, які відкриваються наприкінці, яких взагалі не мало б бути.

За сюжетом книжкова блогерка Надя отримує книгу про себе. У ній описано один важкий момент її минулого, про який вона намагається не згадувати. Автор погрожує викрити цю історію, якщо вона не візьметься розгадувати серію загадок і не повернеться у своє рідне містечко, щоб відновити події тієї ночі. Це трилер з елементами сімейної драми, у якому Надя не лише намагається зрозуміти, що ж сталося тоді, а й поступово розкриває приховані роками таємниці своєї родини.

Загалом книга непогана: читається легко, має цікаву задумку і може стати хорошим варіантом для тих, хто хоче нескладний, швидкий у читанні трилер. Але особисто мене вона не зачепила.

[Olga · Rating 4 out of 5]

"хтось каже, що це занудне домашнє життя з книжкою в руках - вона його щиро любила, то чому мала гнатися за мріями інших: відвідати всі країни світу, завести десяток бізнесів, написати книжку й усю ту дичину, яку продають у соцмережах? Їй добре з собою, наскільки це можливо, вона сама себе забезпечує, сама оплачує свої хобі та забаганки. Якщо це не визначення сучасної щасливої людини, то що тоді?"

Читати цю книгу - наче дивитись влог книголюбки на youtube. Нудний, банальний, але такий комфортний, життєвий і зрозумілий. Бонусом ще й детективна лінія)

[Nataliia Kurinna · Rating 4 out of 5]

Сюжет вибудуваний достатньо передбачувано: проблематика, завʼязка, кульмінація, розвʼязка) Читається легко, гарно для прохолодних осінніх вечорів)

[Тетяна Царенко · Rating 5 out of 5]

"Читання заповнювало її ментальну батарейку чистою живою енергією"

Що може бути краще за захоплюючий детектив? Це детектив про книжки 📚

"Я не можу без кави, не можу без книжок. Мені б таку залежність від занять спортом чи правильного харчування"

Історія головної героїні захоплює з перших сторінок! Автору вдалося детально та душевно змалювати побут та життя Наді і її читацьких звичок:

- Фотозона для книг
- Назви книг її колекції
- Кіт Мирон

Це допомагає швидко зануритися в читання і робить його атмосферним та затишним. Але потім події розгортаються дуже стрімко 🔥

Сюжет напружений та динамічний ❤️‍🔥тому книга читається швидко і легко!
Історія викликає весь спектр емоцій.... Книга - щемка, емоційна, зворушлива та драматична 💔

[Дарина Березіна · Rating 3 out of 5]

Чудовий задум, але сумненьке втілення.
Питань і зауваг чимало.
Що це за персонажка з тривожним розладом, яка тішиться чужій несподіваній увазі?
Нащо було робити головну героїню букблогеркою? Нічого аж такого специфічного це сюжету не дало.
З якого переляку герой може вважатися братом героїні, що це ще за новини генеалогії?
Кілька вдалих моментів є, зокрема, тема материнської нелюбові. Мова теж читабельніша за "Маяк".
Але загальне враження - похапцем, поспіхом, з роялями в кущах і всіма шаблонами жанру.

[Юля Рябчик · Rating 1 out of 5]

спочатку видалася наївною, але на половині це відчуття розсіялося. книжка про те, що в тихому омуті відьми може і не водяться, але чорти точно є. ну і про силу книжкових блогів, навіть якщо на 657 підписників

[Coffeefairy22 · Rating 5 out of 5]

Ця книжка захопила мене у полон містики та ностальгії . Автор в романі пригадує багато власних назв : книжок , серіалів , фільмів відомих особистостей з моєї юності. А коли книжка викликає у мене спогади дитинства чи молодості , занурює у роздуми та переосмислення свого власного життя - це автоматична пʼятірка 😌😌😌
І навіть якщо деякі поворотні сюжети здались мені нереалістичними, я готова пробачити ці дрібниці😏
А ще після цієї книжки додалось мені пару тривожностей та фобій від соціальних мереж ! 🙈🙈🙈

[Тетяна Невідома · Rating 5 out of 5]

Мені дуже зайшла книга. Навіть більше, ніж перша. Цей автор тепер в моєму топі улюблених українських авторів ❤️

[Regendrop · Rating 2 out of 5]

Чи зустрічала я більш неприємну, зверхню і мізогінну головну героїню, ніж Надя Книжицька 🥲

[Iryna Zinets · Rating 4 out of 5]

Дуже достойна книга в своєму жанрі👌
Читається легко, відірватись неможливо. Розділи закінчуються з «гачками». Автор дуже постарався (оцінила книжкові відсилки).

На що схоже? - місцями здавалось що читаю Пітьму Павлюка, а місцями був фльор Донцової))))
Зняла один бал за кінцівку (надто ванільна).
Ну, і інтриги узагалі не вийшло.
Книгу раджу однозначно!

[Temzdra · Rating 5 out of 5]

Читаймо українських авторів!

А Вам, пане Віталій, хочу побажати успіхів у творчій діяльності.

[Ека Удальцова · Rating 3 out of 5]

Мені подобається, як автор попрацював із персонажами. Вони об’ємні, кожен — зі зрозумілим бекграундом, навіть другорядні.
Також сподобалась ця навколокнижкова ідея роману. Безліч літературних відсилок не може не потішити книголюба. Структура роману теж цікава: комбінація флешбеків, фрагментів із книги та подій у сьогоденні.

Але при цьому не можу сказати, що сюжет сильно мене тримав.
До того ж були моменти, які неприємно здивували. Наприклад: у головної героїні є племінниця. У тексті згадується, що дитині п’ять років, але далі автор описує стільчик для годування, дитячі пюрешки, зуби, які тільки ріжуться — що абсолютно не відповідає цьому віку. Було враження, що автор змінив вік дитини, але забув виправити інші деталі.

Коротше, щось там намудрилось із тією Мією, і це не давало мені спокою. Недоресерчена тема.

Я б, мабуть, оцінила книгу на 3,5. Але вагаюся, у який бік округлити.

[Natasha Sydoruk · Rating 5 out of 5]

Це була моя перша книга сучасних українських авторів. І можу впевнено сказати, що це був вдалий початок. Цікаво, гарно, захоплююче, містично і з нестерпним бажанням читати і читати.
Але в мене питання до автора, звідки він так багато всього знає про мене 😁 Таке відчуття, що Надію писали з мене) Дякую за екскурс стежками моєї душі.

[Anna Gerasymchuk · Rating 5 out of 5]

Крутий, динамічний, затишний український детектив. Закрила книгу і мурахи по шкірі. Браво автору!

[Михайло Якимелін · Rating 4 out of 5]

«Книжки стали найближчими друзями, яких вона не боялася».


Так про свою головну героїню Надію Книжицьку говорить автор Віталій Дуленко, і вже на двадцятій сторінці «Там, де живуть книжки», віддає їй у руки книжку, яка по-справжньому Надю стривожить.


І перше питання, що лунає в голові: яка така книга може не тільки пробудити давно забуті спогади, а ще й змусити покинути гомінкий Київ і !!! улюбленого кота, заради занурених у забуття Соколянів?


Можливо, та, що написана про тебе?! Тобто, про Надю?


Ця подія стає відправною точкою в довгій, але доволі цікавій боротьбі між тим, що відомо й тим, чого ніхто не знає, між правдою та відвертою брехнею, між минулим (яке й досі щосили намагаються приховати) і майбутнім (у якому пекучі спогади постійно нагадують про себе).


Між тією Надею, що позиціонує себе як просунута киянка, з усіма цими «флетвайтами», «гарбузовими лате», «скремблами» й Надею, яка без проблем бігала босоніж дорогою, вкритою підсохлими коров’ячими коржами.


До речі, про коржі.


У «Там, де живуть книжки» Віталій Дуленко проробив просто феноменальну роботу з персонажами та художнім тлом. Усі герої живі й рухливі, цілком собі самостійні й не потребують зайвої компанії, аби бути цікавими.


Що стосується тла, тут узагалі — деталізована кінематографічна промальовка.


Ніхто з нас не був, і ніколи не буде в Соколянах (вони вигадані, на жаль), але те, як автор зліпив їх на папері, з усіма цими сільськими стереотипами, селотворчим підприємством — горілчаним (колись цукровим) заводом, незручними застіллями, прошарками суспільства, приємними й огидними запахами й звуками, а ще будинком (маєтком), куди ніхто вже давно не подається, бо, ну ви знаєте, не треба туди ходити — особисто в мене викликає захват.


Саме навколо таємничого маєтку й крутитиметься основна історія, яка (вже двічі, виходить) переверне життя Наді, бо стосуватиметься не тільки того, що сталося в його темному підвалі, а й того, що відбувалося далеко за межами маєтку. Зокрема в її власній родині. Таємниць вистачить на всіх.


А ще — влучних літературно-кіно-серіальних великодок.


Загалом, трьохсот сторінок як і не було, а це чи не найвагоміший із компліментів, які потрібні автору та видавництву "Лабораторія".


Дякую!


Моя оцінка: 4/5

[книжкова дегустаторка · Rating 4 out of 5]

📚«Там, де живуть книги» Віталій Дуленко

видавництво: Лабораторія

Читати про те, як книжковій блогерці приходить дивна книжка про її життя, а потім панічно озиратися через плече, бо почула шурхіт, - весело. Ні, справді. Це був класний, іронічний, я б навіть сказала, погляд на цю справу.

У центрі сюжету у нас Надія Книжицька. Вона працює в айті, але для душі веде книжковий блог «Там, де живуть книжки», який мало-помалу росте та розвивається. В першу чергу, вона це робить, бо їй це подобається (як і більшості людей, які заводять блоги). Одного разу їй присилають дивну книжку, яка називається «Життя та таємниці Надії Книжицької». Спершу головна героїня думає, що це подарунок когось із близьких. Але з тим як йде читання і темні таємниці минулого поступово вилазять назовні, вона розуміє, що це справа когось іншого. Аби розплутати цей клубочок питань, їй приходиться повернутися до рідного міста.

Це було цікаво, чітко та трішки моторошно (моментами не трішки). Автор спокійно та більш впевненіше, ніж то було у «Маяку», розставляє сюжетні гачки та переводить нашу увагу. Поступово додає напруженості, підвищує ставки та розкриває персонажів. Я не можу сказати, що розв’язка була неочікуваною, тому що я, на диво, пробила її в моменті більш детальнішого знайомства з одним із персонажів. Але мені сподобалося те, як автор нас підвів до неї: не було сильного хитровиїбаного надуманого закруту сюжету. Все логічно, не масштабно, і навіть трішки нудно (ну знаєте, як то буває в реальному житті).

Ще одним плюсом історії є те, що вона не розтягнута. Ні зайвих описів, ні зайвих персонажів, ні зайвих дій, через які я, як читачка, закотила б очі. Все чітко та точно. Можливо навіть надто, бо ця «лікарняна стерильність» не викликала у мене потрібного рівня співчуття та ненависті до персонажів. Точно, все було наче з невеличким відтінком штучності.

А так, мінусів як таких немає, але все ж книга не залізла у моє серце, не справила того «вау» ефекту. Тому тверда четвірка.

Раджу!

#дегустація

[Iryna · Rating 5 out of 5]

📚 Неймовірна пригода Наді, яка не дозволяла мені випустити книгу з рук доти, поки не прочитаю до кінця!

Тридцятирічна Надя, яка живе в Києві на орендованій квартирі, облаштовує собі затишний куточок для читання. Книги - це її світ. Вона веде книжковий блог, в якому ділиться із читачами своїми відгуками та знаходить активний зворотній зв'язок. Її життя помірне, спокійне, затишне.
Одного дня Надя отримує посилку від невідомого відправника. В ній невелика гарна книга, видана на її честь. Надя радіє, ця ідея викликає в неї захоплення. Допоки вона не вчитується далі... розповідь включає в себе викривлені моменти її юності, в якій її описують як злочиницю. В цей самий час в чаті приходить повідомлення від незнайомця, в якому її викликають в містечко, яке б вона воліла забути, адже там пройшли не радісні миті її життя.
Повернувшись в Соколине, Надя опиняється сам-на-сам із жорстоким, небезпечним світом, який бере початок з її юності. Але, завдяки сили волі, гострому розуму та прагненню докопатись до правди, Надя невпинно йде далі, до розгадки того, що стільки років повертало її думками до містечка та події, яка трапилась багато років тому.

Стиль автора дуже легкий та цікавий, розповідь занурює тебе з головою в пригоди Наді. Сподобались описи героїв, вони заставляли скласти власне враження про людей. Сама ідея книги дуже повчальна: багато наших травм тягнеться з дитинства і ці проблеми, інколи, можна вирішити не лише з психологом, але й власними силами. Також книга дуже добре описує момент того, що правда завжди випливає назовні.

10/10

[Торі Грімуар · Rating 5 out of 5]

Загалом ця історія для мене в більшості була затишною, хоча часом події моторошні, або містичні і жахаючи. Невідомий надсилає Наді книгу, змістом якої є її минуле. Хто міг знати стільки деталей її життя і наважитись надрукувати цілу книгу? Саме ця загадка є основною. І поки Надя шукатиме автора, ми дізнаватимемось як насправді виглядає життя за межами блогу. Спогади для мене виглядали дуже по справжньому, без прикрас та ідеального життя, з помилками минулого, проблематикою стосунків доньки та матері, ревнощі у сім’ї з кількома дітьми. Окрім цього, розкриваються і самі батьки Наді: нездійсненні мрії матері, яка транслює це на своїх дітей та її стосунки з чоловіком, та батько, який втратив своє життя у залежності.

Найприємніше, що в такій короткій історії розкривається дуже багато персонажів, з якими знайома Надя і це надає історії життя: разом з дітьми віриш і у містичну Нагорницьку відьму, віриш у містику навколо неї і минуло “відьми”, співчуваєш не тільки Наді, але й іншим персонажам, які згадані у книзі; розумієш чому діти з минулого стали тим, ким вони є.

[Volodymyr Davydenko · Rating 3 out of 5]

Дуже непогана історія! Сподобався неспішний початок, зав'язка загадки, інтрига. І реалістично і добре зображено побут героїні в Києві, її самостійне життя в столиці, старт книжкового блогу. Маленький мінус - під фінал події пришвидшуються і трохи є відчуття, що автор прискорив темп і скоротив якісь події, не так "плавно" підвів до розв'язки, а зробив це швидко, щоб рухати сюжет в потрібному напрямку. І ще я нарахував 2 логічні "нестиковочки", 1) Як Люба знайшла Віку в "кімнаті тортур", якщо на подвір'ї Віки завжди чатував злий мастиф? 2) як дівчата закрили Руслана в підвалі, якщо не було описано, що там був замок і не було описано, як вони його зачиняють - вони просто втікали щодуху, а автор написав, що Руслан там "зачинений" і поліція його "визволила" пізніше.
але ними навіть можна знехтувати.
Загалом враження хороше, по стилю трохи схоже на Кінга, простий текст і дуже зрозумілі мотивації, іноді є крута напруга і вайб загадки присутній в середині книги.
Успіхів автору!

[Євген · Rating 5 out of 5]

5/5 для свого жанру.

Якщо ви хочете легку, але змістовну українську книгу що потішить вашу книжкову душу — без коливань купуйте цю.

Людина, що хоч трохи почитує українською (або англійською) та цікавиться кіно знайде багато влучних та ненав'язливих відсилок до знайомих книг та фільмів, книжкова тема просякує всю історію:

«Кожен балкон п'ятиповерхівки не був схожий на інший — це нагадувало їй антологію шаленого укладача.»

«Сестра гостинно усміхалася, немов одна зі степфордських дружин.»

«Самотній, він височів, немов будинок Ашерів, готовий поховати під собою таємниці роду Нагірних.»

У цьому виданні (можливо, не останньому для такого гарного тексту) вдало виділені різними шрифтами флешбеки, текст книг що читає героїня, текст щоденника. Тобто, для кожного з цих типів текстів свій шрифт, в результаті жодної плутатнини з розумінням що саме ти зараз читаєш.

Загалом текст легкий, але насичений — ознака певного рівня письменницької майстерності.

[morus alba · Rating 5 out of 5]

Важко звикнути до того, що персонажі книг живуть життям, яке відбувається... зараз (а не кілька століть тому), читають книги, популярні нині і згадують сучасних же українських авторів, твори яких я теж хочу прочитати. Це так само неймовірно, як і можливість написати автору безпосередньо і подякувати за хорошу книгу.

Тепер про книгу:
Від моменту прочитання ознайомлювального фрагменту на Аркуші, я очікувала на моторошний трилер, можливо про сталкера. Тішить, що мої очікування не справдились, бо історія у нинішньому вигляді стала справдешнім листочком подорожника для мого ментального здоровля)))
Все описане було таке знайоме, близьке, часом рідне, що ніц мене не втримає від перечитування цієї книги (тепер я знаю, що вона написана дуже підступно: мала намір зазирнути на одненький розділ, ну може два... чи три, а випірнула, прочитавши 2/3 твору, та й то лише тому, що глупа ніч настала).

[Olga · Rating 4 out of 5]

Одразу зазначу, що я просто отримала насолоду від цієї історії. Здавалося, що мене загорнули в тепленьку ковдру ностальгії. Думаю діти 90х-початку 2000 мене зрозуміють. Якщо поглиблюватися в аналіз детективної лінії, то вона далека від ідеалу, але персонажі у автора прописані гарно, особливо головна героїня. Є інтрига, напруга, моторошні моменти, складні родинні зв'язки, дитячі травми, а ще чимало згадок про книги і все що пов'язано з ними.
Окремо хочу відмітити, що читати паперове видання від Лабораторії дуже комфортно.