Лавка продажу дітей

by Анна Софіна

192 pages, Hardcover

Published January 1, 2020

About the author

Анна Вікторівна Софіна (Черненко) народилася 19 лютого 1989 року.

З дитинства любила шкільні свята, писати сценарії та приміряти на себе образи, взяті із улюблених книжок.

В 2006 році закінчила Миколаївський базовий медичний коледж за спеціальністю «Сестринська справа» і працювала медсестрою в школі, а потім у поліклінічному відділенні дитячої лікарні. Але постійно шукала способи задіяти свою фантазію: пропонувала сценарії школам, сценарії заходів для поліклініки, записувала короткі прозові замітки.

З 2005 року навчалася в Херсонському державному університеті, де отримала диплом спеціаліста на кафедрі біології.

У 2011 році вийшла заміж, а в 2014 році народила доньку і почала писати, записувати вигадані казки, вплітати знакові події – на згадку.

На конкурсі «Напишіть про мене книжку» отримала відгук: «Цікаво, але для домашнього використання!».

Анна продовжувала писати, складаючи написане у шухляду, і лише за підтримки друзів та рідних наважилася відправити рукопис «Лавка продажу дітей», написаний під час першого марафону NaNoWrimo, в 2017 році, на «Коронацію слова».

Анна Софіна – активна відвідувачка онлайн-навчань від Літосвіти, авторських курсів Сергія Гаврилова «Колосторі» та «Курс сценарної майстерності», авторських марафонів Тамріко Шолі і Таїс Золотковської.

Співведуча Клубу Анонімних Авторів у Миколаєві та творчих зустрічей Текстольєрів.

В липні 2020 року отримала Спецвідзнаку від часопису «Час і Події» міста Чикаго на «Коронації слова» 2020.

У вересні 2020 року казку Анни Софіної обрали до благодійної збірки казок від БФ «Щастя завжди поруч».

Reviews

[OKSANA ATAMANIUK · Rating 4 out of 5]

«Лавка продажу дітей»
⠀
Анна Софіна @anya_soncyasvit
⠀
Видавництво Ірини Гудим, 2020
⠀
«Ми візьмемо її,- пані Ві показувала на дівчинку у відділі знижених цін - світловолосе кучеряве янголятко. Ка навіть жаль із нею розлучатися. Певно, діє вроджена харизма малої.
⠀
- Чудовий вибір. Зараз покажу її карту та всі характеристики»
⠀
О, хай Вас не вводить в оману ця миленька картинка на обкладинці.
⠀
Це не казочка про «чудо крамничку», де роздають клуночки з рожевощокими ангеликами.
⠀
Це досить гарно прописана антиутопія, з історією занепаду та відродження цивілізації (маю кілька сюжетних зауважень, але в післямові авторка обіцяла писати «багато і краще), хоча до чого гарного вони «відродилися»- це ще питання?
⠀
Сюжет стрімко розвивається протягом всіх 184 ст. роману, герої гинуть, герої тікають й можливо врятуються!
⠀
Не знудитеся!
⠀
Стиль тексту інколи по-дитячому легкий, але підіймає складні моральні й соціальні питання.
⠀
Раджу!
⠀
☢️ Які антиутопії ви вважаєте найвдалішими?
⠀
Цитата:
⠀
«Чому, ти думаєш, я бовтаюся у цьому лайні? Бо мені трапилася лавка. Я мав скласти щорічну рекламацію стосовно лавки продажу дітей. Натомість виникли небажані питання. Не те, що я занадто правильний і взагалі суперпорядна людина, але таке? Навіть для мене це занадто. Наступного дня після цілком невинної бесіди з шефом, мене викинули, як непотріб під час весняного прибирання дому. Забрали квартиру і всі мої речі, не дозволили повернутися додому, та ще й нацькували братків, що, мов лиси, відкрили полювання на полохливого зайця»
⠀
Про книгу:
⠀
«У прагненні покращити рівень життя люди позбулися злочинності, хвороб і налагодили розумне використання ресурсів планети. Навіть дітей тепер не потрібно народжувати й переживати через те, чи здоровими вони будуть. Натомість достатньо просто завітати до лавки продажу дітей і обрати того малюка, який сподобається!
⠀
Але що приховує фабрика, в яку повертають залежалий товар на оновлення і що там коїться насправді? Бажання знайти відповідь на це та інші питання докорінно змінюють життя молодої продавчині лавки на ім’я Ка. Вона та статистик Ів невільно стають загрозою усталеному ладу міста, а отже.. їх потрібно знищити»
⠀
#примхливачитака

[Olena Orlova · Rating 1 out of 5]

Ідеальне місто Ода. Імена у всіх односкладові заради рівності, немає злочинності, немає безробіття, немає хвороб. Навіть «мінус» у тому, що жінки міста не можуть мати дітей біологічно, обернуто на «плюс», бо кожен тепер може купити собі немовля. Так би мовити, генетично модифіковане. Хочеш музиканта – на тобі музиканта, хочеш гуманітарія – на тобі гуманітарія. І не треба ніяких документів, складу сім’ї, нескінченних перевірок надійності. Достатньо прийти до Лавки продажу дітей та вибрати пухкенького рожевощокого пупса. А Ка вам його заверне і благословить «Дякуємо за покупку! Щасливого нового життя!».

Ка – молода дівчина, яка працює продавчинею у згаданій Лавці. Вона вірить, що дітей виробляють на фабриці, а «залежаних» (ті, що не продалися і досягли віку у 6 місяців) відправляють на перепрограмування. Що воно таке те «перепрограмування» Ка не особливо замислюється. Повсякденність Оди не надто відрізняється від нашої: робота – вдень, відпочинок ввечері. Танці і коктейль – якщо пощастить, піца в мікрохвильовці – якщо не дуже. У розмірене життя Ка вривається непереборне бажання дізнатися більше про симпатичного сусіда. Хто б знав до чого все це призведе…

Я хотіла прочитати цю книгу ще від її видання: люблю антиутопії, та і назва інтригує. Проте саме ці бажані очікування зіграли зі мною погану гру :( Чи я надто присікувалася? Але почну з того, що на відміну від багатьох рецензентів, які заявляють, що світ Оди прописаний, я його не побачила. Адже що саме призвело до того способу життя – так і не має пояснення. Часовий простір також не зрозумілий, адже ідею Лавки подав прадід одного з героїв, тобто сьогодення – як мінімум третє покоління від Часу Х. Проте у декого на стінах висять портрети учасників Революції Гідності… Цей момент мені взагалі був як постріл у скроню – до чого це?! Місто не надто ізольоване, до найближчого – лише кілька сотень кілометрів, але нікому з мешканців то не цікаво. Вони живуть у бульбашці Оди. Хоча всі знають, що є ще «дикуни»-старовіри, які живуть у селищах десь у лісі, батьки одного з героїв саме старовіри, але він з ними не спілкується. І от тут також нестиковка: якщо всі діти – куплені, то як так, що герої виросли у дитбудинках?

Функціонування Лавки також викликає багато питань. Якщо покупка – єдиний спосіб мати дитину, по опису Лавка достатньо велика, то чому продавчиня лише одна? Логічно, що єдиний спосіб отримати дитину неодмінно буде контролюватися певними людьми, тому працювати там абихто не може, але Ка – саме «абихто». Хто опікується дітьми? Ка їх тільки кормить, а хто переодягає, купає? Чому вночі (та й у день) там немає ні-ко-го?

Вштирив мене дуже вислів «крайня дитина»… Я спостерігаю моду замінювати слово «останній» на «крайній» вже деякий час. Але, якщо в усному мовленні я ще можу це зрозуміти (але не прийняти), то у книзі, де текст має відповідати правилам правопису, такі випадки неприпустимі, як на мене.

В цілому є ще купа моментів, через які я перечіплялася продовж читання, але то вже буде занадто. Коли я читала «Подяки», то певною мірою багато чого стало зрозумілим. Авторка пише в основному для дітей, її твір на конкурс «Напишіть про мене книжку» отримав відгук «Для домашнього використання». Так от «Лавка», перший твір для дорослих, так само для домашнього використання. Текст надто «сирий» і не рятує навіть те, що це лише перша частина циклу, бо наступну я точно не буду читати :(

[Енірай Нарпас · Rating 4 out of 5]

Давно збиралася написати відгук, та ніяк не доходили руки. Почну з того, що дуже картаю себе за те що не попросила книгу підписати. Була ж можливість!
По-друге, я дуже люблю отримувати книжки від авторів, а не з книгарень. В них майже завжди можна знайти щось ще. І справа не в тому, що отримав подарунок, а втому, що розумієш скільки любові вкладено у твір і як автор цінить своїх читачів. У моїй книзі була чудова листівка з віршем від автора.
Тепер про книгу. Це роман-антиутопія. Його тема - контроль над народжуваністю, вихованням і розподілом дітей. Ця тема вже підіймалася в інших антиутопіях, наприклад в книзі "Давець" Лоїс Лоурі і "Прекрасний новий світ" Олдоса Гакслі, тому якщо вам сподобались ці книги, то "Лавка продажу дітей" теж має сподобатись.
Як можна здогадатись з назви повісті, у чудовому світі, який створила Анна Софіна, дітей можна просто придбати у магазині. Вже одна ця думка може змусити здригнутись усіх, хто має дітей. Особливо мам. Там ще багато буде місць у сюжеті, де у мам буде завмирати серце. Ну може не у всіх, але я задумувалась.
Дітей у лавці пропонують на будь-який смак - можна обрати колір очей, волосся, характер та здібності. Є дітки дешевші, є дорожчі. Всі вони генномодифіковані та не хворіють.
Звісно, за законами жанру, не все так добре як здається на перший погляд. За порядком і добробутом стоїть диктатура і винищення інакодумців, а за прекрасними новими моделями діток - страшні секрети, але не буду спойлерити :)
В книжці мені сподобались динамічність сюжету та головні персонажі. Вони живі, не ідеальні, зі своїми проблемами, та недоліками.
З того що не сподобалось: 1) мені було мало. От чесно, дуже коротка книжка. Ще б сотня-дві сторінок їй не завадило :) Я б хотіла більше взнати про життя героїв, про світ. Деякі абзаци в останніх розділах могли б бути повноцінними главами.
2) Відкритий кінець і незавершеність деяких сюжетних ліній. Я розумію, що планується продовження, але хотілось би трохи детальніших пояснень.
Прочитала я книжку на одному диханні й з задоволенням, тож рекомендую.

[Книжковий Фенікс · Rating 5 out of 5]

📝 Коли почин��ла читати, одразу ж виникло питання: "Звідки ж беруть цих дітей для продажу?". Бо їх багато, з різними переліками майбутніх властивостей та за різною ціною. І згодом моє припущення підтвердилось (спойлерити не буду). Звісно, що не могло все бути неперевершено. За кожною досконалою ідеєю для підкорення людства постає ряд жахливих обставин. Тому для мене разв'язка не стала чимось неочікуваним.

Проте це аж ніяк не вплинуло на цілісну картину. Пригоди, які спіткали героїв, тримали в напрузі. Я дійсно переживала за них, за їх стан. Мені було цікаво від початку до кінця, бо є над чим поміркувати, поки читаєш. А особливо вразливі люди точно на деяких моментах можуть пустити сльозу. Якби ця книга стосувалась тварин, я би точно ридала.

🪶 Оскільки це перша частина циклу "Непорочна Ода", тепер чекаю на продовження. Думаю, що далі буде ще цікавіше.

[Дарина Березіна · Rating 1 out of 5]

>>Дівчина охоче розвивала еротичну фантазію, коли почула в голосі кавалера дивні нотки.
>>Кікі розфазанився й задоволено тягнув ряху.
>>Вона всілася на пеньок, що виділявся своєю потворністю.
>>Маленькі очі дивилися на світ із поросячим інтересом.
>>Вона встала і затарахкотіла аргументами і претензіями.
>>Ів стояв, лише дико стріляючи очима.

Це не просто погано. Це зразково, просто-таки еталонно погано. Мені ще не траплялося такого, щоби авторка не вміла у все й одразу: ані в структуру, ані в світопис, ані в узгодження сюжетних ліній, ані в фокальність наративу, ані в харизматичних героїв, ані в гумор, ані в портрет-пейзаж...
І росіянізми. Жменями. На кожній сторінці.

[Наталія Пікіна · Rating 5 out of 5]

Для поціновувачів якісних антиутопій з'язвилась нова книжка "Лавка продажу дітей" від Анни Софіної. У майбутньому дітей продають у спеціальному магазині, але що ще ховає дивна лавка (і не тільки вона), дізнаєтесь з новенького дебютного роману миколаєвської авторки ;-)